Історія польсько-українських конфліктів т.2 - Сивіцький Микола (книги онлайн читать бесплатно .txt) 📗

Усі ці території, на їхню думку, мають належати Польській Державі. Таким чином польські імперіалісти хочуть насильно уярмити 7 мільйонів українців Західної України, як це було до 1939 р., а крім того, всю Правобережну Україну. Зрозуміло, що йдеться про загарбання, подібне до імперіалізму Москви або Берліна.

На землях Західної України, не кажучи вже про Правобережну, в переважній більшості проживає український народ. Кожен поляк знає, що, незважаючи на колонізаційну політику, яка тривала ціле століття, польським урядам не вдалося змінити образу цих земель. Тому смішно, коли нині читаємо у польських виданнях про нові плани, спрямовані на знищення українського народу в Західній Україні. Якщо цього не вдалося зробити протягом кількох століть, не вдасться і нині. Українського характеру Західної України ніхто не може заперечити, бо тут у переважній більшості живе українське населення. Поляки становлять незначну меншість, і то у містах. Коли польські імперіалісти на підставі цього факту вимагають приєднання Західної України до Польщі, то це те саме, чим були б наші претензії до всього Краківського воєводства з того приводу, що там живуть українці.

Крім цього, польські правлячі діячі забувають, що український народ є народом, який століттями бореться за свою державу, і особливо останні два десятиліття не вагався вести боротьбу за свою свободу з найстрашнішим більшовицьким ворогом. Також німецькому окупантові український народ оголосив безкомпромісну боротьбу, незважаючи на те, що німці ще донедавна були наймогутнішими мілітаристами у світі. Як можуть думати польські імперіалісти, що ми погодимось на нову польську неволю? Надії на «шанобливий руський народець» уже не раз дорого коштували полякам, а тепер можуть трагічно вплинути на долю Польщі.

40-мільйонний український народ бореться нині проти потужних ворогів і напевно зможе захистити свою незалежність також від польських імперіалістів.

Якщо не бажаєте повірити цій правді, зможемо довести її на практиці. Український народ буде боротись проти всіх спроб відірвати Західну Україну від решти українських земель, вважаючи ці спроби імперіалістичними домаганнями, які відмовляють у праві на національне самовизначення.

Поляки:

Спільна доля, яка об'єднала нас, і наша боротьба проти загарбників Берліна і Москви за власні держави вимагають порозуміння народів. Український народ завжди готовий до такого порозуміння. Не маємо ворожих планів стосовно до польського народу і ке хочемо ні п'яді польської землі. Визнаємо право кожного народу на самовизначення і на власну державу. Наше ставлення до польського народу випливає з приязні й бажання співіснування.

На жаль, цієї нашої позиції не хочуть зрозуміти польські імперіалістичні керівники. Вони не визнають права українського народу на власну державу, вони закликають польські маси до боротьби з українським народом. Вони навіть використовують німецького окупанта з метою знищення українського народу. Польські зондердінсти, баншютце, бігеншафти, польські фольксдойче допомагають німцям поневолювати український народ. Таким чином вони зміцнюють німців і полегшують їм тероризування також польського населення. Польські боївки на Холмщині, Підляшші, Галичині, Волині провокують німців до протиукраїнських дій, стають німецьким знаряддям у боротьбі проти українського народу. Якщо внаслідок цього доходить до взаємної боротьби між українським і польським населенням, то німці із задоволенням потирають руки.

Уся ця робота польських імперіалістів, які втратили будь-яке почуття відповідальності, спричинена їхнім шовінізмом і глибокою ненавистю до українського народу. В результаті вона завдає шкоди обом народам. Тому їй треба покласти край.

Поляки:

Український народ, який так само, як і ви, бореться за власну державу, прагне згоди з польським народом і приятельського існування між собою вільних України і Польщі.

Одночасно не допустимо, щоб польські імперіалісти поневолили хоча б частину українських земель. Особливо у нинішній ситуації не будемо безкарно терпіти будь-яких терористичних планів і дій польських імперіалістів, дій, спрямованих проти життя і майна українських громадян.

Поляки, мешканці Східної України.

Ваші імперіалістичні вороги закликають Вас до боротьби з українським народом. Пам'ятайте, що Ви живете серед української більшості й тому всяка спроба боротьби з українським народом буде безрезультатною. Якщо послухаєте імперіалістичних підбурювань, доведете лише до пролиття Вашої крові, бо український народ зі всією рішучістю буде захищати своє право на самовизначення і на власну державу.

Ми не хочемо нікого з Вас поневолювати. На території Української держави залишаться тільки ті з Вас, хто добровільно визнає, що хоче залишитись. Ми гарантуємо їм повну свободу, безпеку і рівні зі всіма громадянами української національності права. Наше гасло: свобода народам і людині.

Хай живуть вільні національні держави українського і польського народів! На спільний фронт боротьби, всі поневолені народи! Поневолені народи, об'єднуйтесь у боротьбі проти імперіалізму! Смерть загарбникам!

Липень 1943 р.

ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ-НЕЗАЛЕЖНИКІВ

[ПОЛЬСЬКА ВІДОЗВА ДО ПОЛЯКІВ НА ВОЛИНІ]

ПД.Р.

25 X.1943 V.

Прочитай, подумай і навчи інших!

ПОЛЯКИ!

В останні тижні у наших рядах посилилась тенденція до самовільного залишення місцевих територій і «порятунку» втечею за Буг або по сусідству від нього. Ці овечі перегони, зрозуміло, є дуже шкідливим явищем, яке влучає у наше загальнодержавне добро, як і в усвідомлений інтерес кожного з нас. Панічне переселення за Буг, легальним чи нелегальним шляхом, не можна нічим пояснити чи вибачити:

І. а) Польська Волинь без польського суспільства польською не буде, це не підлягає жодному сумніву. Хіба ми забули наші віковічні традиції і так негідно й нікчемно маємо вирішувати долю одного з найцінніших шматків нашої Вітчизни? б) Хто самовільно покидає місцеві території, той діє на шкоду польському народу і повинен розуміти це. в) Особистий інтерес кожного з нас говорить про те, щоб ми стояли незламно і безстрашно до переможного кінця.

Добровільна відмова від залишків власного майна є легковажним наражанням себе і родини на ризик щодо непевного майбутнього, поневірянь, холоду і голоду, а може, й ще страшніших наслідків. Хто хоче брати участь у цьому безцільному і ганебному для нас перед усім народом переселенні за Буг, нехай над цим задумається і зробить відповідні висновки.

Усі поляки звідси не виїдуть — це цілком ясно. Люди, перейняті справжнім патріотичним духом, вірні поклику шляхетного серця і здорового глузду, залишаться на своїх місцях, готові до найбільших жертв на честь Вітчизни і Її незалежного існування, бо для нас чужими є страх і ганьба дезертирства.

Те, що ми на місцевих територіях протягом цих чотирьох років війни пережили, було страшне, а жертви численними. Страшна доля завдала, однак, багато кривд і нещасть нашому Народові — і все ж таки Народ в цілому не зігнеться і не зламається від цих ударів.

З честю ми пережили ці призначені долею криваві жертви, тим більше мусимо тут стояти, довірившись Божому провидінню, з глибоким переконанням, що після днів кривди і нещастя настануть дні перемог і хвали.

[УПА ДО ПОЛЯКІВ НА ВОЛИНІ]

Політичне Керівництво нескореної Польщі

Поляки!

«Коли мовчить зброя, нехай мислить голова і працюють язики». На жаль, забагато гримить зброя, щоб осмислити усе розумом. Взаємне знищення продовжується з невблаганною затятістю. І це триває тоді, коли два імперіалісти, які борються між собою, наближаються до наших кордонів. За кілька тижнів станемо перед лінією фронту, побачимо відступ німецьких нездар і атаку більшовицьких сатрапів. Україна полита морем вогню і крові, а скоро і Польща стане територією німецько-більшовицької боротьби.