Леонід Кравчук - Кокотюха Андрей Анатольевич (бесплатные полные книги TXT) 📗
Серед політичних лідерів сьогодення Леонід Макарович не бачить саме лідерів, впливових та авторитетних людей. Якщо раніше українські політики могли вирішувати ситуацію, знаходити компромісні рішення і через те лишалися вагомими, то нині подібних особистостей можна перерахувати по пальцях. Між тим Кравчук вважає: справжні політики в країні є. Але їх не допустять до того, щоб вони могли щось, скажімо, не тільки рекомендувати, а брати участь в якомусь розв’язанні морських вузлів. Пояснює він і причини: в Україні кожні вибори – бізнес-проект. Відповідно, до кожних виборів – комерційний підхід. «У нас допускають тих, хто має гроші, хто пробивається різними шляхами. Найперше – через обдурювання електорату і через популізм. Про свої обіцянки потім, після виборів, політики забувають. Тому ті політики, які вже піднялися до більш широкого розуміння ситуації, не будуть допущені до влади», – переконаний він. Навряд чи треба спеціально пояснювати: за подібними словами приховується образа на неможливість хоч якось впливати на ситуацію, маючи при цьому набагато більший досвід, ніж ті, хто тепер при владі.
Крига скресла на початку 2009 року. 24 лютого Леонід Кравчук закликав президента Віктора Ющенка піти у відставку та оголосити дострокові президентські вибори. Про це він заявив в ефірі каналу «Україна» в програмі «Шустер Live». Звернення Кравчука відразу повторили багато інших телеканалів. «Справжній патріотизм президента, Вікторе Андрійовичу, полягає у тому, щоб глибоко зрозуміти ситуацію, власну позицію і прийняти відповідальне рішення – піти у відставку», – заявив перший президент, звертаючись в телеефірі до Ющенка. Позачергові президентські вибори, вважав Кравчук, допоможуть країні вийти з кризи. На його думку, нині діючий президент більше уваги приділяє тому, як утриматися при владі, ніж основним проблемам держави, і для цього він готовий навіть скористатися світовою фінансовою кризою. «Вочевидь Ви бачите вихід (для себе і свого оточення) в свідомому доведенні економічної ситуації до точки кипіння за принципом: чим гірше, тим краще. Невже Ви бачите вихід у запровадженні надзвичайного стану, щоб у такий спосіб залишитись при владі?» – йдеться в заяві.
Перший президент також вважає, що після проведення позачергових президентських виборів потрібно буде переобрати Верховну Раду і сформувати новий Кабінет Міністрів. Лише така черговість заходів, за його словами, приведе до формування ефективної влади і дозволить країні боротися з економічною кризою. Він також розкритикував діяльність Національного банку на валютному ринку. «Як Президент України, як колишній банкір, Ви могли б серйозно вплинути на політику Нацбанку. Але, мабуть, у Вас інша мета. Сьогодні робиться все, щоб знецінити гривню і в такий спосіб поглибити кризу», – наголосив Леонід Макарович. Він також вважає ганебним для України відкрите протистояння між Ющенком і Тимошенко. «Це сором для України – ця боротьба між прем’єром і Президентом», – підкреслив Кравчук. Але після цього виступу відразу з’явилася інформація: про організацію ефіру Кравчука на ТРК «Україна» домовлялися політтехнологи Юлії Тимошенко. Отже, авторитет Леоніда Макаровича все ж таки для якоїсь частини політикуму лишається значним, і виступи не лишилися без уваги, а досвід мусить бути використаним та спрямованим у певне русло. Хоча сам Кравчук категорично заявляє: ніколи не співав і не співатиме з чужого голосу.
Вихід з тіні
Десятихвилинний виступ першого Президента України Леоніда Кравчука в ефірі в прайм-тайм з вимогою до нині чинного президента Віктора Ющенка достроково скласти повноваження став резонансним і викликав бурхливу реакцію в політичному середовищі. Заговорили не лише про «замовний характер» виступу, а й про чергову спробу Леоніда Макаровича повернутися у велику політику. Не було навіть важливо, наскільки і кому на руку такий виступ Леоніда Макаровича, який підкреслює: в його віці та з його статусом першого глави незалежної України він може собі дозволити говорити все, що вважає за потрібне, не озираючись і не боячись нікого. Важлива реакція адресата послання – Віктора Ющенка. Він негайно заявив щось подібне до того, що «не треба діставати з нафталіну деяких політиків», і нагадав про сумнозвісну «кравчучку», що з’явилася за часів правління Леоніда Макаровича. Проте подібна відповідь третього президента першому навряд чи робила діючому голові держави честь, зазначали провідні політологи.
У своїх оцінках вони сходилися в одному: це не було звернення першого Президента України до народу. Це справді звернення першого президента до третього президента. Досі Ющенко міг вибірково спілкуватися і з народом, і з елітами. Він лає уряд і одночасно скаржиться на нього, при цьому зовсім не є готовим до сприйняття системної критики з будь-якої сторони. І ось коли перший президент звернувся до третього, Ющенко не міг на це звернення не відреагувати. Інакше він знижує свій статус президента. Такої ситуації ще не було. Отже, Леонід Кравчук озвучив те, про що намагалися не говорити вголос. Цим Кравчук легалізував вимогу до Ющенка піти у відставку. Крім того, фактично Кравчук перекреслив теоретичні можливості другого терміну Ющенка. Тому, коли говорять – Леонід Макарович свідомо зіграв на боці Юлії Володимирівни, то політичні аналітики ставляться до цього скептично. Адже Кравчук – це перший Президент України, який створював країну разом із самим президентством. Він сьогодні вищий за будь-якого прем’єр-міністра, за будь-яку Тимошенко і будь-якого політика просто тому, що стоїть біля витоків української державності.
До Кравчука як до людини справді можна ставитися по-різному. Але, говорили аналітики, він має ще одну деяку перевагу над усіма – в 1994 році він пішов на дострокові вибори. І тепер закликав Ющенка наслідувати його приклад. Треба зауважити, що він цього не зробив у 2000 році по відношенню до Кучми, коли вся країна ходила під гаслами «Україна без Кучми». Проте Кравчук зробив свій заклик по відношенню до безмежно демократичного Ющенка! Отже, Кравчук вважає: якщо Кучма точно не пішов би у відставку, то Ющенко може це зробити. Таким чином, перший президент змушує Ющенка бути демократом. Звертаючись до діючого президента у прямому ефірі, Леонід Макарович мав велике бажання берегти результати своєї діяльності. Хочемо ми цього чи ні, але саме він створював цю країну. Він чудово розуміє, що країна руйнується через конфлікт двох політиків і гілок влади. Він дуже боїться, що все це погано закінчиться взагалі. Він боїться, що, будучи батьком-засновником України, він буде тим, хто її ховає. У нього є страх, що в результаті конфлікту з Україною щось може трапитися. Крім того, говорили політологи, Кравчук відчуває час. Адже це – знаменитий Хитрий Лис. Він сказав те, про що інші не говорили, але думали. Таким чином, він опинився в центрі політичної уваги. Він зробив хід, який на декілька місяців змусить усіх політиків та журналістів звертатися до нього по коментар. Грубо кажучи, в свої сімдесят п’ять років він повівся так, як не кожен молодий політик може повестися, і це не банально. Ось у чому вбачалася сила цього кроку.
Ющенко після тієї заяви по цей час демонстративно не спілкується з Кравчуком. Зате Леонід Макарович несподівано знайшов спільну мову з Леонідом Даниловичем Кучмою, який теж після тривалої перерви почав з’являтися на політичних небосхилах. Правда, Кучму в інформаційний простір «повернули» мало не силою, завдяки зусиллям медіа, котрі входять до холдингу його зятя, мільйонера і мецената Віктора Пінчука. Тоді як Леонід Кравчук сильної медіапідтримки не мав. Після десятихвилинного виступу він знову опинився в центрі політичного життя і, за висловом політолога Віктора Небоженка, ходить у політичних героях. У свою чергу, Леонід Кучма говорить журналістам: «Треба дотягувати до президентських виборів, у ході яких з’являться політики, яким народ довірятиме більше, ніж Ющенкові та Тимошенко». При цьому він сподівається на те, що новий президент переможе на виборах з серйозною перевагою і оголосить дострокові парламентські вибори. Леонід Данилович називає при цьому прізвища Януковича і Яценюка, причому про останнього говорить досить компліментарно. Тобто другий Президент України окреслює і бере участь в іншому, відмінному від змальованого першим президентом сценарії розвитку ситуації. У Кравчука таких завдань немає: йому потрібно, щоб про нього говорили, щоб він був перший, важливий і впливовий. Хочемо ми цього чи ні, але він домігся свого.
