Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Детские » Сказки » Незнайко в Сонячному місті - Носов Николай Николаевич (первая книга txt) 📗

Незнайко в Сонячному місті - Носов Николай Николаевич (первая книга txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Незнайко в Сонячному місті - Носов Николай Николаевич (первая книга txt) 📗. Жанр: Сказки. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Клепка знову завів мотор, повернув машину й потихеньку поїхав назад. Від сорому він низько похнюпив голову й так голосно зітхав, що Незнайкові стало жаль його. Щоб відвернути Клепку від похмурих думок, Незнайко запитав:

— Цікаво, на чому працює двигун цієї машини — на газованій воді, чи, може, на атомній енергії?

— Двигун працює не на газованій воді й не на атомній енергії, а на біопластмасі, — відповів Клепка.

— Що це за біопластмаса така? — запитав Незнайко.

— Біопластмаса, — це ніби жива пластмаса. А насправді ж вона, звичайно, не жива, та якщо зробити з неї стержень і пропускати через нього електрику, то стержень почне ніби сіпатися, скорочуватись, тобто ставати коротшим, як м'яз. Коли вам цікаво, я можу показати.

— Покажіть, — відповів Незнайко. — Дуже цікаво!

Клепка зупинив машину, взяв гаєчний ключ і одгвинтив декілька болтів, після чого вони з Кубиком взялися за кузов — один спереду, другий ззаду — й зняли його з коліс. Унизу всі побачили металеву раму й підойму, що приводила в рух колеса.

— Дивіться, — сказав Клепка. — Тут до підойми приєднаний стержень з біопластмаси. Коли увімкнути струм, стержень скорочується і тягне підойму до себе, завдяки чому колеса роблять півоберта, але, як тільки струм вимикається, стержень знову довшає і штовхає підойму, яка змушує колеса зробити другий півоберт. Так і відбувається обертання. Треба тільки, щоб струм весь час переривався, але стержень, скорочуючись, сам щоразу вмикає і вимикає струм.

Навколо розібраної машини одразу зібрався натовп коротульок. Кожному цікаво було глянути на конструкцію механізму.

— А звідки береться струм? — запитав Незнайко.

— Струм дає маленька електрична батарейка.

Клепка підійшов до кузова й показав маленьку батарейку від кишенькового ліхтарика.

— Невже така крихітна батарейка може рухати цілий автомобіль? — здивувався Незнайко.

— Ви не зрозуміли, — взявся пояснювати Незнайкові один коротулька, який стояв у натовпі. — Струм від батарейки тільки збуджує біопластмасу, тобто змушує її скорочуватись. Отож машину приводить у рух не енергія батарейки, а енергія, накопичена в біопластмасі. Такі двигуни з біопластмаси рухають у нас на фабриці верстати, інші механізми, й струму від однієї маленької батарейки цілком досить, щоб працювала вся фабрика.

— А звідки береться біопластмаса? — запитала Кнопочка.

— Росте на болоті. В ній концентрується сонячна енергія, як у деревах і взагалі в усіх рослинах. При пропусканні через біопластмасу струму накопичена в ній світлова енергія перетворюється на механічну.

— Слухайте! — сказав Пістрявенький, який досі уважно розглядав обладнання машини. — Я от весь час дивлюсь і не бачу в цій машині двигуна. А хіба можна так, щоб не було двигуна?

— Звичайно, не можна, — відповів Клепка. — Але оцей стержень з біопластмаси і є у машині двигуном.

— Ну, коли так, то тут нічому дивуватися, — сказав Пістрявенький. — Навпаки, було б дивно, якби автомобіль їздив без двигуна.

Всі довкола засміялися. Натовп потрохи збільшувався. Ззаду весь час підходили нові пішоходи. Хтось із перехожих запитав:

— Що тут трапилось?

— Може, яка аварія? — сказав другий.

Третій почув слово «аварія» і закричав:

— Братці, аварія!

— Гляньте-но, братці, як машина розбилася! — закричав четвертий. — Кузов набік звернуло, самі колеса лишилися!

— А шофер, подивіться, як покалічився! Весь у бинтах! — сказав хтось, показуючи пальцем на Клепку.

Як тільки розлетілася звістка про аварію, натовп став збільшуватись удвічі. Клепка побачив, що справа набирає небажаного напрямку, й вирішив скоріше від'їхати. З допомогою Кубика він поставив кузов на місце. Всі сіли в машину. Клепка натиснув педаль переривача, але машина чомусь не рушила.

— Що за халепа! — пробурчав Клепка, вертячись на місці й смикаючи за підойми. — Струму чомусь нема… Ах, щоб тобі! Батарейка пропала! Мабуть, хтось одгвинтив…

— А може, вона на землю впала? — сказав Кубик.

Усі вилізли з машини й стали шукати батарейку.

— Тільки що тут була! — гарячкував Клепка. — Пригадуєте, я показував.

Натовп тим часом заповнив усю вулицю. Рух транспорту припинився. Протискуючись між коротульками, до машини пробрався міліціонер на гусеничному мотоциклі.

— Що трапилося? — закричав він сердито. — Чому натовп збираєте?

— А його ніхто не збирає! — огризнувся Клепка.

— Чому не проїжджаєте?

— Ось сядьте за кермо й спробуйте проїхати, коли батарейки нема! — глузливо відповів Клепка й, повернувшись до натовпу, закричав: — Братці, може, хто-небудь помилково одгвинтив батарейку й сховав у кишеню?

У натовпі пролунав сміх.

Міліціонер докірливо похитав головою й сказав Клепці:

— Вам, дорогий, судячи з вашого вигляду, слід було б лежати в лікарні, а ви на волі розгулюєте.

На це Клепка відповів:

— Поговори в мене ще тут!

— Гаразд, — сказав міліціонер. — Сідайте в машину, я вас до міліції одвезу — там розберемося, що до чого, а тут не треба збирати натовп.

Кубик підійшов до Незнайка й сказав:

— Ви їдьте в зоопарк на автобусі чи на таксі, а я з Клепкою поїду в міліцію і все поясню. Боюся, щоб Клепка без мене там не наговорив чогось зайвого. Він чомусь не любить міліціонерів.

Клепка й Кубик сіли знову в машину. Міліціонер поставив гусеничний мотоцикл спереду й, зачепивши машину гаком, потягнув її на буксирі в міліцію.

Розділ тридцятий

Як Незнайко загубив чарівну паличку

Коли Незнайко і його супутники прибули в зоопарк, донь уже був у повному розквіті. Весь ранок у них змарнувався на розмови й на поїздку з Клепкою, вони сильно зголодніли й пішли обідати в їдальню. Свої розшуки в зоопарку друзі вирішили почати з того місця, де побачили трьох ослів. Однак цього разу вони нікого не побачили за огорожею. Двері хлівчика були відчинені навстіж. На всяк випадок, Незнайко переліз через огорожу й, пробравшись до хлівчика, заглянув усередину. У хлівчику було порожньо.

Набравшись терпіння, мандрівники стали блукати по зоопарку, зазираючи в усі закутки. На очі їм попадалися найрізноманітніші тварини, але осла так і не пощастило зустріти. Обійшовши все навкруг, наші друзі повернулися на те місце, звідки розпочали свої розшуки, й побачили за огорожею малючку в біленькому фартусі, яка вимітала з хлівчика сміття.

— Скажіть, будь ласка, ви не знаєте, де тут осел? — звернувся Незнайко до прибиральниці.

Малючка перестала мести й, спершись на мітлу, запитала:

— Який осел?

— Ну, такий, звичайний, з копитцями…

— Ах, такий! А для чого вам той осел? Осел — він і є осел. Що в ньому цікавого?

— Ну, нам хотілося на нього подивитися. Весь зоопарк обійшли, а осла не бачили.

— Гм, — сказала прибиральниця, — були тут у нас три осли, та всі троє десь поділися. Тут плещуть усілякі нісенітниці, та ви не вірте! Неначе чаклунство, чи що, якесь… Дурниці все! Ніякого чаклунства нема! Просто їх вивели звідси оці самі… шелихвости… тобто тьху!., вітрогони, а не шелихвости. Ніякого порятунку від цих вітрогонів нема! Тепер у місті таке шалапутство пішло, що і-і! Слона з клітки поцуплять — і то не помітиш!

— Ну, слона, мабуть-таки, не поцуплять, — сказав Незнайко.

— Чому не поцуплять? Поцуплять! — махнула рукою прибиральниця. — Нам і так наказали придивлятися пильніше. Всякого буває… Тут і звірі хижі, й гади отруйні. Вони тебе розірвуть і вжалять. А що, коли який-небудь вітрогон змію випустить? А довкола ж місто! Отож!

— А де той осел, якого на вулиці знайшли? — запитав Незнайко. — Колись у газетах писали, що на вулиці знайшли безпритульного осла й відвели в зоопарк.

— Ах, того! — усміхнулася прибиральниця. — Цього осла тут і не було. Помилка сталася. Його й не в зоопарк здали, а в цирк. А в газеті помилково написали, що в зоопарк, а ми його тут зроду не бачили.

Перейти на страницу:

Носов Николай Николаевич читать все книги автора по порядку

Носов Николай Николаевич - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Незнайко в Сонячному місті отзывы

Отзывы читателей о книге Незнайко в Сонячному місті, автор: Носов Николай Николаевич. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*