Народные русские сказки А. Н. Афанасьева в трех томах. Том 3 - Афанасьев Александр Николаевич (чтение книг txt) 📗
№409 [236]
Був собі дід да баба; у них не було ніколи дітей. Пішла баба по? воду; коли дивиться — горошина котиться по дорозі; баба взяла — вкинула у відро, прийшла додому, виливає воду да й каже своєму діду: «Я найшла на дорозі горошину». Дід каже: «Дай мені, стара! Я ii посажу». Дід узяв да й посадив під полом. Вона росте не по дням, а по часам, і не по часам, а по минутам; от виросла вона до неба, і вродились на ній стрючки так рясно, що ніхто і не згадає.
От дід стереже тих стрючків, да так, що по цілим ночам не спить да стереже. В середу к вечері дід заснув; коли встає вранці — нема стрючків. Він каже: «Піду до бога, нащо він моi стрючки забрав?» Да й прийшов до бога і каже: «Нащо ти моi стрючки забрав?» Бог йому каже: «Коли я твоi стрючки забрав, так на? тобі за твоi стрючки золоті постольці, серебряні волока» [237]. Дід узяв, подяковав да й пішов; іде — коли пастух пасе ко?ні. От вони поздраствовались; пастух його питає: «Де, діду, був?» Він каже: «У бога». — «Що тобі бог дав?» — «Золоті постольці, серебряні волока». — «Дай мені iх, я тобі дам самого луччого коня».
Він узяв коня, подяковав да й пішов; іде да іде — коли чередник [238] пасе скот. От вони поздраствовались. Чередник його питає: «Де ти, діду, був?» — «У бога», — каже. «Що тобі бог дав?» — «Золоті постольці, серебряні волока». — «Де ж вони?» — «Проміняв за коня». — «Проміняй мені коня за вола».
Він узяв вола, подяковав да й пішов; іде да іде — коли пастух пасе овечки. От вони поздраствовались. «Де ти, діду, був?» — питає пастух. «У бога». — «Що тобі бог дав?» — «Золоті постольці, серебряні волока». — «Де ж вони?» — «Проміняв за коня». — «Де ж той кінь?» — «Проміняв за вола». — «Проміняй мені вола за самого луччого барана».
Він проміняв, узяв барана і пішов; іде да іде — коли свинар пасе свині. От поздраствовались. Той свинар його питає: «Де ти, діду, був?» — «У бога». — «Що тобі бог дав?» — «Золоті постольці, серебряні волока». — «Де ж вони?» — «Проміняв за коня». — «Де ж той кінь?» — «Проміняв за вола». — «Де ж той віл?» — «Проміняв за барана». — «Проміняй мені барана за самого луччого кабана».
Він проміняв, подяковав да й пішов; іде да іде... Прийшов у город, дивиться — коли на базарі чоловік продає шила. От вони поздраствовались. Той чоловік його питає: «Де ти, діду, був?» Він каже: «У бога». — «Що тобі бог дав?» — «Золоті постольці, серебряні волока». — «Де ж вони?» — «Проміняв за коня». — «Де ж той кінь?» — «Проміняв за вола». — «Де ж той віл?» — «Проміняв за барана». — «Де ж той баран?» — «Проміняв за кабана». — «Проміняй мені кабана за шило».
Він узяв шило, подяковав да и пішов; іде да іде — коли коробейник наустрічу. От вони поздраствовались. Той його питає: «Де ти, діду, був?» — «У бога». — «Що тобі бог дав?» — «Золоті постольці, серебряні волока». — «Де ж вони?» — «Проміняв за коня». — «Де ж той кінь?» — «Проміняв за вола». — «Де ж той віл?» — «Проміняв за барана». — «Де ж той баран?» — «Проміняв за кабана». — «Де ж той кабан?» — «Проміняв за шило». — «Проміняй мені шило за іголку».
Дід проміняв і пішов додому; став перелазить через тин да й загубив іголку. Баба вибіжала із хати: «Я без тебе трохи не пропала! Де ти, мій дідусю, був?» — «У бога». — «Що тобі, старенький, бог дав?» — «Дав мені золоті постольці, серебряні волока». — «А де ж вони?» — «Проміняв за коня». — «А де ж, дідусю, коник?» — «Проміняв за волика». — «А де ж, дідусю, волик?» — «Проміняв за барана». — «А де ж, дідусю, баран?» — «Проміняв за кабана». — «А де ж, дідусю, кабан?» — «Проміняв за шило?» — «А де ж, дідусю, шило?» — «Проміняв за іголку; тобі, старенька, хотів гостинця принести, да став лізти через тин да й загубив». — «Я рада, що ти сам пришов!». Обнялись, поціловались і пішли в хату.
Сказка про братьев Фому и Ерему
№410 [239]
№411 [241]
Было два брата, Хома да Ерема; сдумали-сгадали честные братаны рыбу ловить. Лодка была у них розна [242], ботник [243] безо дна; три дня тонули, а потонуть не могли, добрые люди повытащили. Сели братаны на бережок, понюхивают табачок. Вздумали они торговать; накупили холстов, съехали в Ростов и променяли холсты на свиные хвосты, и тут неудача! Вздумали землю пахать: посеяли рожь и овес; рожь-то не выникла, а овес-то не взошел, с того они соху и борону в огонь, лошадь по горлу ножом, а сами с пашни бегом!
236
Сказка украинская, передана Афанасьеву М. А. Максимовичем.
AT 1960 G (= АА 1960 G, 1960* G I). Горох до неба (см. прим. к тексту № 19 первого тома) + 1415 (см. прим. к тексту 407). Второй сюжетный тип является здесь основным.
237
Постоли — обувь, лапти; воло?ка — завязка у обуви.
238
Пастух.
239
В первом издании не было. Записано в Архангельской губ. А. Харитоновым.
AT 1716* (Фома и Ерема). Сюжет, имеющий песенное происхождение и нередко сохраняющий в сказке особенности формы шуточной песни, — например, в данном тексте, — встречается преимущественно в русском фольклорном материале. Русских вариантов — 31, украинских — 4. В AT наряду с русскими учтены немногочисленные ливские и сербохорватские фольклорные тексты. Кроме сказок и песен о нелепых похождениях двух глупцов — Фомы и Еремы, известны посвященные им старинные русские рукописные повести (6 списков XVIII в.), а также лубочные картинки (см. например, Ровинский, I, № 188, 189, 205). Последнее лубочное издание «Фомы и Еремы» («Из народных былей и небылиц» — 6 картинок) вышло в 1896 г. в Москве. Повествования о Фоме и Ереме неустойчивы. В них своеобразно проявляются способности народных рассказчиков к творческой импровизации. Исследования: Аристов Н. Я. Повесть о Фоме и Ереме. — Древняя и новая Россия, т. I, 1876, № 4, с. 365 и след.; Адрианова-Перетц. Сатира XVII в., с. 151—152, 186—189; Богатырев П. Г. Вопросы теории народного искусства. М.: Искусство, 1971, с. 401—421. В приложении к работе П. Г. Богатырева «Импровизация и нормы художественных приемов на материале повестей XVIII века, надписей на лубочных картинках, сказках и песен о Ереме и Фоме» дана обширная библиография русских источников. Сюжет народной сказки поэтически обработан С. Я. Маршаком («Фома и Ерема, Сказка про двух лодырей»).
240
Набойная лодка — та, у которой на бортах набито по одной или по две доски.
241
В первом издании не было. Место записи неизвестно.
AT 1716*. Ритмичность данного варианта связана с песенным происхождением сюжета. Один из трех эпизодов («вздумали торговать») в предыдущем тексте отсутствует.
242
Изломана, дырява.
243
Челнок, маленькая лодка, выдолбленная из одного дерева.
