Незнайко на Місяці - Носов Николай Николаевич (книги бесплатно полные версии .txt) 📗
Фікс покірно почвалав по доріжці. У цей час з будинку вискочив другий слуга пана Клопса — Фекс. Не встиг він і слова сказати, як руки йому були скручені, а в роті стирчав гумовий кляп.
Сам пан Клопс сидів у цей час вдома й, нічого не підозрюючи, пив какао з великої голубої чашки. Несподівано двері відчинились, і він побачив, як у кімнату ввалилися троє поліцейських, а з ними Фікс і Фекс із зв'язаними руками й заткнутими ротами. З переляку Клопс широко роззявив рота й перекинув чашку з гарячим какао собі на штани.
— Ні з місця! Ви арештовані! — крикнув Мига. — В поліцію надійшли відомості, що ви скуповуєте крадене й переховуєте у себе злодіїв.
— Та що ви! — замахав Клопс руками.
— Даремно відмовляєтесь, — сказав Мига. — Ми повинні зробити обшук.
Поки Мига говорив, Жуліо обплутав Клопса вірьовкою, наче павук павутиною, міцно прив'язав його до стільця і заткнув рота затичкою. Побачивши, що Клопс усе-таки дригає ногами й намагається встати, Жуліо тицьнув його електричним кийком у тім'я. Від цього Клопс полетів на підлогу разом із стільцем. Тим часом Мига поставив Фікса і Фекса рядом. Звелівши їм стояти смирно, він тріснув кожного по лобі кийком, і вони теж попадали на підлогу.
— Лежіть тут і не заважайте діям поліції, поки не буде закінчено обшук! — наказав Мига. — А вас, пане поліцейський, — звернувся він до Козлика, — я прошу почергувати тут. Якщо хто спробує встати, ви повинні діяти згідно з поліцейською інструкцією і пустити в хід кийка.
— Слухаю, — сказав Козлик.
Мига й Жуліо вийшли на подвір'я і, покликавши Незнайка, подалися шукати скафандр. Козлик, лишившись у кімнаті, пильно стежив за Клопсом, Фіксом і Фексом, які лежали на підлозі. Як тільки хто з них починав ворушитися, він штовхав його кінцем електричного кийка в потилицю і примовляв:
— Це тобі за те, що цькував Незнайка собаками. Іншим разом не роби так!
Через півгодини скафандр знайшли на тому ж місці, де його залишив Незнайко. Мига й Жуліо звеліли Незнайкові віднести скафандр в автомашину, а самі зайшли в кімнату до Клопса:
— Цього разу ми нічого не знайшли, але скоро ми ще повернемося і знайдемо неодмінно, — сказав Мига. — А зараз, пане Козлику, я прошу вас штрикнути їх іще по разочку кийком, щоб вони гарненько зрозуміли, що значить мати справу з поліцією.
Козлик слухняно виконав наказ Миги, після чого всі троє вийшли з будинку й сіли в машину, де на них чекав Незнайко.
Запустивши двигун і від'їхавши на два чи три квартали від будинку Клопса, Жуліо звернув у тихий безлюдний провулок і зупинив автомобіль біля телефонної будки. Тут наші шукачі пригод стягли з себе поліцейську форму й переодяглись у свій звичайний одяг. Мига звелів Незнайкові надіти ще поверх одягу космічний скафандр, а сам почав дзвонити по телефону в готель.
— Алло! — закричав він у телефонну трубку. — Це готель «Ізумруд»? Прошу приготувати найкращий номер для космічного мандрівника Незнайка… Так, так, для космічного. Що ж тут незрозумілого? Прибув до нас прямо з космосу. Ми привеземо його до вас не пізніше ніж за годину. Прошу як слід приготуватися до зустрічі!
Поклавши трубку, він зараз же набрав інший номер і загорлав:
— Гей, це хто? Це студія телебачення? Треба організувати телевізійну передачу з готелю «Ізумруд». Туди скоро приїде прибулець з космосу, космічний мандрівник Незнайко… Ну який, який!.. Кос-міч-ний, кажуть вам! Прилетів до нас з іншої планети у скафандрі… Ніхто й не жартує з вами! Не вірите — можете не приїжджати, потім самі шкодуватимете. На всякий випадок запам'ятайте: ми будемо біля під'їзду готелю через годину. Приїдемо на жовтій автомашині. Дивіться не переплутайте! Остерігайтесь підробок! Справжній космічний мандрівник належить нам.
Мига поклав трубку і вийшов з телефонної будки.
— Тепер телевізійники в наших руках! — сказав він. — Зараз поки що в космічного мандрівника вони не вірять, але не мине й десяти хвилин, як вони почнуть сумніватися. Через півгодини дійдуть до думки, що треба про всяк випадок доправити до під'їзду готелю телевізійну апаратуру й оператора. Якщо навіть ніякого космонавта й не буде, то, можливо, ще станеться щось цікаве. Наші телеглядачі охочі до всяких сенсацій… А зараз, друзі, нам треба як слід підготуватися до зустрічі і домовитись про все. Час для цього у нас є.
Розрахунки Миги, виявилося, були абсолютно правильні. Працівники телестудії спочатку не повірили його словам, але потім почали дзвонити по телефону працівникам кіностудії і питати, чи знають вони про те, що в їхнє місто прибуває космічний мандрівник. На кіностудії, звісно, ніхто нічого не знав, але соромно було признатись у своїй необізнаності, тому сказали, що вже щось про це чули. Розпитавши про все працівників телестудії, вони почали дзвонити в редакції різних газет і журналів, намагаючись вивідати в них які-небудь подробиці. Працівники редакцій самі нічого не знали, але подумали, що вони, як водиться, прогавили. Всі вони стали дзвонити на телестудію і питати, чи відомо там щось про прибуття космонавта. На телестудії подумали, що вже всі довкола все знають і тільки вони ще сумніваються в чомусь. Кінчилося тим, що в готель «Ізумруд», який містився на вулиці Лобурів, кинулись не тільки працівники телестудії із своєю апаратурою, але й кінооператори з кінокамерами і освітлювальними приладами, а також працівники різних газет: журналісти, репортери, фотографи, нарисовці, оглядачі, коментатори й популяризатори.
Коли Незнайко та його супутники з'явились у своєму жовтому автомобілі на вулиці Лобурів, вони побачили навпроти будинку готелю великий натовп, освітлений кінопрожекторами. Кілька кінооператорів і телеоператорів стояли на повен зріст у відкритих автомашинах і націлювали своїми апаратами в різні боки, готуючись до зйомки і телепередачі. Недалеко від входу в готель стояв цілий загін поліцейських, готових в разі потреби пустити в хід гумові кийки.
Побачивши здалеку жовту автомашину, яка під'їздила до готелю, оператори спрямували на неї свої кінокамери й почали знімати. Натовп, що зібрався біля під'їзду готелю, захвилювався і зразу заповнив усю бруківку. Поліцейські, мов за командою, кинулись уперед і почали тіснити натовп, намагаючись очистити проїзд. Усі бачили, як жовта машина плавно під'їхала до готелю і зупинилася навпроти входу.
Кілька фоторепортерів зараз же підбігли до машини і, приготувавшись фотографувати, направили на неї об'єктиви своїх фотоапаратів. Тим часом дверцята автомашини відчинилися, і першим з неї виліз Козлик. Натовп привітав його радісними вигуками. Всі подумали, що це і є космонавт. Козлик ніяково усміхався. Фоторепортери заклацали затворами фотоапаратів. Слідом за Козликом з машини виліз Мига. Його теж привітали вигуками й оплесками. За ним виліз Жуліо. Цього разу вигуки були тихші, бо ж ніхто не знав, хто з них справжній космонавт.
Нарешті місячні коротульки побачили, як з автомобіля почала вилазити якась дивовижна істота, схожа зовні чи то на закутого в панцир рицаря, чи на водолаза в повному своєму спорядженні. Всі зрозуміли, що це і є справжній космічний мандрівник. Натовп заревів від радості. Всі замахали руками. В повітря полетіли шапки. Одна жителька жбурнула в Незнайка букет квітів. Фотографи, які вертілися навкруги, заклацали затворами апаратів з подвоєною силою. До Незнайка підскочив працівник телестудії, сунув йому під ніс мікрофон і сказав:
— Прошу вас сказати кілька слів нашим глядачам. Як проходив космічний переліт? Як ви себе почуваєте після польоту? Чи сподобалось вам наше місто?
Мига, що стояв поруч, відтіснив працівника телестудії вбік, узяв у нього мікрофон і мовив:
— Шановні телеглядачі! Пані й панове! Прибулий на нашу планету космічний мандрівник поділиться своїми враженнями в нашій наступній телепередачі. А зараз йому конче потрібен відпочинок, бо він дуже втомився після космічного перельоту. Першим, хто побачив, як космонавт спускався на нашу Землю, були я і пан Жуліо, власник магазину різнокаліберних томи рів, Зміїна вулиця, № 33. Ми з паном Жуліо поверталися з мого заміського маєтку на автомашині й побачили, як пан космонавт спускався згори за допомогою невеличкого парашута, розміщеного у нього, як ви бачите, за плечима, ніби крила. — По цій мові Мига показав рукою на капюшон-парашут, що був за плечима у Незнайка, і вів далі: —Ми з паном Жуліо запропонували свою гостинність і допомогу шановному прибульцеві з космосу, взявши на себе всі витрати, зв’язані з його утриманням, і всі турботи про нього, включаючи харчування та медичну допомогу. З нами під час нашої поїздки був також пан Козлик. Дозвольте, панове телеглядачі, представити вам пана Козлика. Подробиці будуть повідомлені в наступній передачі. Дякую за увагу!
