Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Детские » Прочая детская литература » Подорож у Тандадрику (на украинском языке) - Жилинскайте Витауте Юргисовна (читать книги регистрация TXT) 📗

Подорож у Тандадрику (на украинском языке) - Жилинскайте Витауте Юргисовна (читать книги регистрация TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Подорож у Тандадрику (на украинском языке) - Жилинскайте Витауте Юргисовна (читать книги регистрация TXT) 📗. Жанр: Прочая детская литература. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

- Друже, - вiд радостi ледь не завив Китичка, - iди сюди в моє крiсло! Ура!!!

- В зв'язку з цим, - прогудiв старий сищик, - злови мою люльку, он там лiтає. I рукавичку Ейнори!

- Зараз! - вигукнув Кадриль i вiд надмiрної старанностi тричi перевернувся в повiтрi.

- Подай i шарфика, - звелiла начальниця. - Та не сподiвайся, що тебе не буде покарано за порушення дисциплiни!.. Я замалим не надiрвалася, поки втягла в корабель сумку, i весь час дивувалася: чого вона така тяжка, наче хто камiння наклав... Зiзнайся: що ти вкинув?

- Чайника, - промимрив зайчик, - дiрявого...

- Чайнику! - схопилася за голову начальниця. - Чудового залiзного чайника! Може, я недочула? Повтори!

- З дiркою, сплющеного, наче млинець, чайника.

- Кажу, - суворо повторила начальниця, - кари ти не минеш.

- Ну який би вiн був заєць, коли б не помандрував зайцем? - миролюбно прогудiв Твiнас.

Кадриль з вдячнiстю принiс люльку, i пiнгвiн йому щось прошепотiв на вухо; потiм вiн подав рукавичку Ейнорi - ця вже була зiбралась усмiхнутися, але тiльки гордо кивнула головою; потiм вiн почав збирати клаптики i запихати знову в сумку, а позатикавши, потяг її до Легарiї i прив'язав ручку до нiжки її крiсла.

- Друже, - нетерпляче говорив Китичка, - лiзь сюди пiд мiй захисний пояс, я вже його вiдпустив, i ми обидва чудово помiстимося.

I - нарештi! - Кадриль склав обидвi лапки у себе над головою i так ними гребнув, що вiдразу опинився бiля крiсла Китички, прошмигнув пiд захисний пояс i умостився бiля песика.

- Коли б я знав, - захлинаючись вiд радостi, обняв його Китичка. - О коли б я знав!

- А Твiнас знав, - потихесеньку, щоб не почула сувора начальниця, прошепотiв йому у саме вухо Кадриль.

- Звiдки вiн знав? - здивувався Китичка.

- Iз вуса. Розумiєш, я його вистромив iз-пiд гiлки другим кiнцем: товстим кiнцем уперед.

- Менi, - захитав головою песик, - нiколи i в голову не прийшло б. Зате що менi зараз прийшло! Адже Твiнас збив тебе сумкою з нiг, щоб...

- Тшш! Не видаймо його! - швиденько урвав розмову зайчик.

- Пробач, - ледь чутно зашепотiв песик.

- А тепер скажи, чи ти чув, коли я промовив заповiтне слово?

- Як не чув. Тiльки... я сам уже був сказав.

- Що ти кажеш! Справдi? Оце тобi!

- Як я мiг не вимовити, якщо менi було так скрутно, що вже гiрше i не могло бути! I ти послухай: ледь я встиг промовити "Кi-кi-лiс!" - i тут чую, як Твiнас велить усiм посидiти i почекати...

- А потiм ще вiн штабель перевернув... лише зараз менi дiйшло... кi-кi...

- Зате тодi нiхто не почув, коли я чайника кинув...

- Ну й Твiнас! Товстуватий, незграбнуватий, але що за розум у нього!

I обоє друзiв узялися за лапки, вiд щастя стали погойдуватися то в один, то в другий бiк - так самiсiнько, як бiля вогнища в шапцi. I в такт їм шелестiла коробочка сiрникiв у таємнiй кишеньцi, тобто в сховищi скарбiв.

- Ой! - схопився Китичка. - Ледь з голови не випало, що я не всю пiсеньку заспiвав!

- I я про це саме подумав! - Навiть пiдскочив пiд поясом зайчик.

- Я почну знову спочатку, щоб краще запам'ятати.

- Вперед!

Песик озирнувся навкруги, чи нiхто їх не слухає, тихенько вiдкашлявся i притулив свою квасолинку-нiздрю до єдиного вуха свого друга:

Справжнiй, а може, несправжнiй

Сидiв у гнiздечку кiкiлiс,

Сидiв бiля рiчки кiкiлiс,

У всьому i всiх вiн зневiривсь.

Лиш раз присмалив вiн свiй дзьобик,

А вже так у всьому зневiривсь?

I слухав...

Раптом корабель задрижав вiд оглушливого гуркоту. Потiм вiн похилився набiк, а в салон, пробивши в стiнi дiрку, зi свистом улетiв чорнуватий камiнець. Усе перемiшалося, переплуталось, а дiрка, наче вир у рiчцi, стала втягувати в себе всi речi й повiтря. Пасажири почали задихатися. Першим у дiрку вилетiв той самий чорнуватий камiнець, услiд за ним потяглася сумка Легарiї, а потiм та ж невидима сила почала виривати iз-пiд поясiв пасажирiв i спрямовувати до дiрки.

- Оце тобi! - першим отямився Кадриль.

Вiн сам вилiз iз-пiд пояса й кинувся до дiрки, що в ту ж мить втягла його спину i хвостика. Таким чином зайчик став живою латкою, i смертельна небезпека минула, корабель помалу вирiвнявся, знову вступила в дiю система постачання повiтря - пiлот Менес не втратив самовладання i не випустив з руки пульта управлiння.

Пiд час катастрофи трапилася ще одна пригода, якої в сум'яттi i загальному переполосi нiхто не помiтив: коли корабель перехилився набiк, Ейнора стукнулась потилицею об стiну, голова її затряслася, повiки засiпалися i... очi розплющилися! Видно, удар щось зрушив i поставив на мiсце. Лялька ладна була кричати вiд радостi, подiлитися з усiма своїм щастям, але її радiсть одразу й розвiялась вiд несподiваної думки: "Зараз усi побачать, що я брехала, побачать, що в мене очi не блакитнi, а коричневi, як... як... ялинковi шишки!.. А коли Легарiя викаже ще одну мою таємницю, тодi... тодi... Краще було б менi згорiти на смiтнику!" Крiзь напiвопущенi вiї Ейнора обережно обдивилася навкруги, чи нiхто не помiтив, коли вона розплющила очi, i, впевнившись, що пасажири заклопотанi важливiшими турботами, полегшено зiтхнула.

- Гинемо! - заверещала Легарiя. - Я казала!.. Я попереджала!.. Тепер усiм кiнець! Катастрофа!

- Нiчого не розумiю, - прогув Твiнас, - я був задрiмав... де моя люлька?

- Ось, - вiдiзвався Кадриль, жива латка, - ось я її перехопив бiля самої дiрки!

- Друже, - хвилювався Китичка, - чи ти не вилетиш надвiр?

- Якось протримаюся, - зцiпив зуби зайчик.

- Корабель падає... я вiдчуваю... - репетувала Легарiя. - Непоправна катастрофа! Казала! Кiнець! Фiнал!

- Увага! - пролунав, як завжди, спокiйний голос пiлота. - Метеорит, уламок невiдомої планети, пробив наш корабель. Небезпека минула, усi системи в лiтаку працюють нормально, лише трохи збилися з курсу. Мiцнiше затягнiть захиснi пояси. Тому, хто заткнув небезпечну дiрку, виношу подяку.

Хвилювання вщухло, пасажири знову повсiдалися якнайзручнiше, тiльки Китичка не мiг усидiти на мiсцi.

- Друже, - знову запитав песик, - чи дуже тобi скрутно?

- Скрутно, - зiзнався Кадриль, - одначе не так, щоб треба було вимовити... знаєш що.

- Знаю, - серйозно кивнув головою песик i спробував уявити собi, як iзнадвору має тепер вигляд їхнiй космiчний корабель з виткнутим зайчиковим хвостиком. Картина була така смiшна, що у песика мимоволi вихопилося кихкотiння.

- Кi-кi... - кiкнув вiн, засоромившись. - О мiй друже, пусти тепер мене на своє мiсце.

Кадриль, не сказавши нi слова, тiльки замотав головою.

- Адже, - не вгамовувався Китичка, - менi буде легше, бо ти ж знаєш, з чого у мене хвiст.

- Знаю, - вiдповiла жива латка, - все одно я нiкуди не зрушу з мiсця, бо маю спокутувати свою провину, - бо ж таємно влiз у корабель.

- О, це вже твереза мова, - задоволене озвалася начальниця. - Чого доброго, я зменшу тобi покарання, хоча повнiстю ти його не уникнеш.

- Ви... - хотiла щось сказати начальницi Ейнора, але вмовкла i тiльки головою крутнула.

- Цiкаво, - загув Твiнас, - чим усе закiнчилося б, якби пiд час катастрофи з нами не було Кадриля, а натомiсть був життєво необхiдний чайник?

- Чайник, - пирхнула начальниця, - ще краще заткнув би дiрку.

- Одначе, - нагадав Кадриль, - чайник сам був з дiркою.

- Зате, - хитро примружив очицi Твiнас, - сумка без дiрок i чудово заткнула б дiрку.

- I... i менi таке прийшло в голову! - вигукнув Китичка.

- Ото причепилися до моєї сумки, як смола! - розсердилася начальниця. - Мало я ще натерпiлася.

- Може, моя тапка пригодилася б, - запропонував Твiнас.

- Вона замала, - замотав головою Кадриль. - Не турбуйтеся за мене. Я почуваю себе ось... - Вiн хотiв весело ляснути лапками, але забракло сили. - Менi зовсiм... добре... краще... бу... ти... не... мо... же...

Перейти на страницу:

Жилинскайте Витауте Юргисовна читать все книги автора по порядку

Жилинскайте Витауте Юргисовна - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Подорож у Тандадрику (на украинском языке) отзывы

Отзывы читателей о книге Подорож у Тандадрику (на украинском языке), автор: Жилинскайте Витауте Юргисовна. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*