Чарiвна круговерть (на украинском языке) - Наумов Евгений (книги онлайн читать бесплатно .TXT) 📗

Євген Наумов

ЧАРIВНА КРУГОВЕРТЬ

Повiсть-казка

...Была тихая летняя ночь. Все в "Зонтике" спали. Не мог уснуть только мальчик Ваня. Да и как он мог заснуть? Или хотя бы сомкнуть глаза? Ведь рядом находилась... волшебная комната!

Что произошло в эту летнюю ночь, вы узнаете, прочитав о необыкновенных приключениях Мальчика-Ваньчика и любопытной Варвары в удивительной стране Волшебный Круговорот.

Книга в сказочной форме знакомит юных читателей с основными правилами дорожного движения. ______________________________________________________________________

ЗМIСТ

Малько-Ванько i допитлива Варвара

Ось так чудасiя!

Чарiвна Круговерть

Вiдчайдушний Рукастик-Смугастик

Пастка

Пiд землею i в повiтрi

Зiзнання Жучка

Дружина Знавця-Моргунця

Пiдступний задум

Покарання Варi

Дiд Драндулет i П'яте Колесо

Безладдя

Правильний Професор

Зустрiч давнiх друзiв

Замкнене коло

Уникав диму, а впав у вогонь

У лабiринтi

Краса - Мiдна Коса

Тс-с-с! ______________________________________________________________________

МАЛЬКО-ВАНЬКО I ДОПИТЛИВА ВАРВАРА

Настала тепла лiтня нiч.

Велике мiсто поволi засинало...

Один за одним згасали у вiкнах яскравi вогнi, стихав гуркiт численних моторiв.

На околицi мiста, у затишному березовому гайку, розташувався лiтнiй дитячий садок "Парасолька". Спокiйна тиша панувала в чепурненькому бiлому будиночку.

На лiжечках солодко спали дiти. В розчиненi вiкна линуло свiже нiчне повiтря, насичене духмяними пахощами рiзнотрав'я.

На верандi погойдувався гамак, у якому дрiмала вихователька Олеся Василiвна. Навколо неї лiтали нiчнi метелики, обвiваючи прохолодою розпашiле вродливе обличчя. На вустах блукала легенька усмiшка...

Заснув навiть у своїй затишнiй будi вiрний друг дiтлахiв - пес Яквас. Проте спав вiн сторожко - пiсля вечерi куховарка тiтка Килина дала йому велику кiстку, яку вiн не встиг догризти й заховав у найпотаємнiшому кутку свого кубла. Отож коли-не-коли спросоння загрозливо гарчав у темряву, щоб налякати кожного, хто зазiхнув би на його скарб.

Щоправда, гарчав Яквас незлобиво, бо мав добру i лагiдну вдачу. З його поведiнки дiти вгадували й характери людей, якi з'являлися в садку. Ось приходить вiдвiдувач, а до нього з гавканням пiдстрибує Яквас.

- О-о! - починає загравати гiсть. - Гарний собачка! I як же його звати?..

- Яквас! - хором вiдповiдають дiти.

- Що?! - дивується той.

- Як-вас! - уже видiляючи кожен склад, повторюють усi й нестримно смiються. Якщо вiдвiдувач теж починає смiятися, то у нього добра вдача, бо жарти розумiє i не ображається. Але були й такi, що сердито буцали Якваса i йшли геть з погрозами та лайкою. Ясна рiч - поганi люди. На таких i Яквас сердито гавкав.

Але тепер вiн спав i бачив чудовi сни тiльки про добрих людей, якi його навперебiй частували.

Не спав лише найневгамовнiший i найпустотливiший хлопчик - Iвасик. За маленький зрiст його лагiдно кликали - Малько-Ванько. Зараз вiн з головою укрився ковдрою, щоб усi думали, нiби спить.

Та як вiн мiг заснути?

Або хоча б склепити повiки?

Якщо поруч була...

...ЧАРIВНА КIМНАТА!

Про це сказала Олеся Василiвна. А вона нiколи не говорила неправди.

Та воно й так було зрозумiло, що кiмната - чарiвна.

Якось уранцi дядьки в комбiнезонах занесли до кiмнати великий-превеликий ящик, на якому рябiли барвистi написи та незрозумiлi малюнки. Вiд натуги дядьки голосно кректали.

Цiлий день вони там щось робили: грюкали й стукотiли, I нiкому, чуєте, нiкому з дiтей не дозволялося зазирнути навiть у замкову шпаринку цiєї кiмнати!

Увечерi дядьки пiшли, й Олеся Василiвна замкнула дверi. А коли дiти оточили виховательку й почали сипати питаннями та смикати її за сукню, вона сказала, що кiмната чарiвна.

- Зараз туди - не можна. Ось завтра вмиєтесь, поснiдаєте, отодi й увiйдете й дiзнаєтесь про щось вельми цiкаве.

- Ой-йой-йой! - аж затупотiли дiти з нетерплячки. - А чи не можна сьогоднi зайти туди? До завтра ж так довго! Ми не дочекаємось!

- Нi, не можна, - рiшуче мовила Олеся Василiвна.

- Ну, чому? Чому-у-у-у? - заскiмлили дiти, а жалiснiше за всiх Малько-Ванько.

- Тому, - сказала Олеся Василiвна тихим загадковим голосом, i очi в неї зробилися великими, - тому що вночi в кiмнатi щось СТАНЕТЬСЯ. Зараз туди не можна нiкому заходити. Навiть менi. А якщо хто-небудь з вас порушить заборону, то вiн потрапить... побачить...

- Що? - спитала дiвчинка Варя. Вона була такою допитливою, що це, мабуть, про неї приказку склали: "Цiкавiй Варварi на базарi носа вiдiрвали". Щоправда, носа їй нiхто не вiдривав, навпаки, вiн задерикувато стирчав догори i був усiяний жовтенькими веснянками. - Що вiн побачить?

- Щось таке, про що я навiть боюся казати, - вiдповiла Олеся Василiвна. Потiм стурбовано подивилася на годинника. - Ну, дiтоньки, час спати. В лiжечка, в лiжечка!.. - проспiвала вона.

Ви самi розумiєте, що цього вечора дiти ще довго крутилися у своїх лiжечках та гадали: що там у тiй загадковiй кiмнатi?

То тут, то там жебонiло обережне - щоб Олеся Василiвна не почула - перешiптування:

- А я знаю, що там!

- Космiчний корабель, ось що! I завтра вранцi вiн полетить!

- Е-ет... Хiба космiчнi ракети вилiтають з кiмнат? - пирхнув хтось. - Вони з Байконура стартують.

Худенька задумлива Ванда сказала, що там Котигорошко битиметься iз Змiєм. Рудий Грицько заперечив: у цiй кiмнатi показуватимуть мультфiльми - триста серiй "Ну, постривай!". А товстун Микита був переконаний, що за дверима схована бочка з морозивом.

- Його прямо з Пiвнiчного полюса привезли. Ось трохи розморозиться за нiч, i вранцi ласуватимемо. Суничне, з вершками! - Вiн аж плямкав у темрявi.

- Але ж дядьки несли ящик, а не бочку!

- А в ящику - бочка, - не розгубився ласун.

Помалу всi вгамувалися i поснули. Всi, крiм Малька-Ванька - вiн лежав i напружено прислухався, чекаючи, коли дiти поснуть мiцно-премiцно!

Тодi вiн пiдведеться й увiйде до чарiвної кiмнати.

Адже вiн помiтив те, чого iншi не побачили.

Олеся Василiвна забула в дверях...

КЛЮЧ!

Малько-Ванько вистромив голову з-пiд ковдри.

Спальню заливало мiсячне сяйво.

Панувала тиша. Всi спали. Однi дихали тихо, iншi злегка сопiли, а деякi навiть хропли...

Малько-Ванько спустив з лiжка лiву ногу i подивився довкола.