Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Детские » Детские приключения » Лев, Чаклунка і стара шафа - Льюис Клайв Стейплз (серии книг читать онлайн бесплатно полностью .txt) 📗

Лев, Чаклунка і стара шафа - Льюис Клайв Стейплз (серии книг читать онлайн бесплатно полностью .txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Лев, Чаклунка і стара шафа - Льюис Клайв Стейплз (серии книг читать онлайн бесплатно полностью .txt) 📗. Жанр: Детские приключения. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

— Ох, діти, діти, навіщо ви пішли за мною?

— Ми не могли заснути, — відповіла Люсі, а потім відчула, що не треба нічого більше пояснювати, бо Аслан усе знає.

— Будь ласка, дозволь нам піти з тобою, хай куди ти ідеш, — попросила Сюзан.

— Гм, — Аслан на хвильку замислився, а тоді мовив: — Кажу вам, я радий, що не сам цієї ночі. Гаразд, можете йти, якщо обіцяєте зупинитись, коли я скажу. Далі я піду один.

— О, дякуємо, дякуємо. Обіцяємо, — зраділи дівчатка.

Вони знову рушили вперед: лев посередниці, а дівчатка обабіч. Як же повільно він ступав! Його велика шляхетна голова схилилася додолу, а ніс, здавалося, зачіпав траву. Раптом лев спіткнувся і з його грудей вирвався тихий стогін.

— Аслане! Любий Аслане! — кинулась до нього Люсі. — Що сталося? Чому ти нам не розповіси?

— Може, ти захворів, любий Аслане? — спитала Сюзан.

— Ні, — відповів Аслан. — Я сам і… мене змагає сум. Покладіть руки мені на гриву… ось так… Хочу відчувати вас поруч… Що ж, ходімо.

Й ось дівчатка зробили те, чого пристрасно бажали, відколи вперше побачили лева, на що, проте, ніколи не зважилися б без його дозволу: вони занурили свої змерзлі долоні у дивовижну лев'ячу гриву і давай гладити її. Так і йшли цілу дорогу. За якийсь час дівчатка зрозуміли, що піднімаються на той самий пагорок, де був Камінний Стіл, з того боку, де дерева доходили до самої вершини. Коли ж вони порівнялися з останнім деревом, яке звідусіль оточували густі кущі, Аслан зупинився і сказав:

— Діти, діти, далі вам іти не можна. І хай що трапиться, вас не повинні побачити. Прощавайте.

Дівчатка гірко розплакалися, хоча самі не знали чому, прилинули до лева, цілували його гриву, ніс і лапи і великі сумні очі. Врешті він м'яко відсторонив їх і сам пішов на верхівку пагорка. Люсі й Сюзан принишкли, сховались у кущах, дивлячись йому вслід. І їхні очі широко відкрилися від побаченого.

Навкруж Камінного Столу з'юрмився величезний натовп найрізноманітніших істот. Ясно світив місяць, але у багатьох із присутніх у руках чорно чаділи смолоскипи, які викидали вгору зловісні червоні язики полум'я. А присутні… що то були за істоти! Велетні-людожери зі страшними іклами, вовки, люди з бичачими головами, духи недобрих дерев та отруйних рослин. Решту створінь я просто не годен описати, бо інакше дорослі заборонять вам читати цю книжку. Скажу лише, що там зібралася всяка нечисть: ненаситці, ярижниці, інкуби, привиди, жахи, песиголовці, злі феї, пропасники й чорнокнижники — одне слово, увесь почт Чаклунки, який вовк скликав за її наказом. Посеред того юрмиська, біля самого Столу, стояла їх володарка.

Коли ті потвори побачили лева, що ішов до них, то геть змішались від жаху і безладно завили. Навіть Чаклунку, здавалося, охопив страх, та вона зробила над собою зусилля і дико залилася недобрим сміхом.

— Дурень! — закричала вона. — Дурень прийшов. В'яжіть його чимскоріш.

Люсі та Сюзан затамували подих, очікуючи, що зараз пролунає дужий Асланів рик і він одним пружним стрибком розмете вражу силу Але нічого не сталося. Чотири відьми, вискалившись і ненаситно косуючи у бік лева, спершу побоювались підійти і виконати наказ, а далі стали поволі наближатись до Аслана.

— Зв'яжіть його, кому кажу! — повторила Біла Чаклунка.

Відьми кинулись на Аслана й аж заверещали від утіхи, коли виявили, що він не чинить жодного опору. Тоді злі гноми та бридкі мавпи підбігли допомагати і разом легко перекинули велетенського лева на спину та вмить зв'язали йому всі лапи докупи. Вони так галасували й торжествували, немов здобули велику звитягу, хоча якби лев оборонявся, то напевно однією лапою розметав би усе це кодло. Але ж він не видав жодного звуку, навіть коли вони затягнули мотузки так тісно, що ті глибоко врізалися в тіло. Зв'язаного Аслана поволокли до Камінного Столу.

— Зачекайте! — крикнула Чаклунка. — Спершу його треба поголити.

Серед її прибічників прокотився дикий регіт. Людожер із ножицями в руках виступив наперед і заходився біля Асланової гриви. Чик-чик-чик — клацали ножиці і на землю хвилями падали золоті пасма. Невдовзі людожер відступився і дітям з їхньої схованки стало видно Аслана. Голова його зробилася такою маленькою без гриви! Вороги також помітили, як він змінився.

— Гей, та це ж просто великий кіт! — вигукнув один.

— І це той, кого ми так боялися? — підхопив інший.

Юрмисько заметушилось довкола Аслана, брало його на кпини, кидаючи фрази: «Киць, киць, киць! Бідолашний котик», або «Скільки мишей вполював сьогодні, шолудивий коцуре?», або «Може, хочеш молочка, Мурчику?».

Лев, Чаклунка і стара шафа - _36.jpg

— Ох, як вони можуть? — схлипнула Люсі і сльози покотилися по її щоках. — Тварюки, тварюки!

Коли минуло перше потрясіння, безгривий Аслан здався їй іще більш мужнім, шляхетним, ще більш стражденним, аніж досі.

— Одягніть йому намордник! — звеліла Чаклунка.

Потвори радісно заходилися виконувати те, що вона сказала. Асланові досить було розімкнути свої могутні щелепи — і не один з тієї навісної зграї як стій залишився б без рук і лап. Та лев навіть не ворухнувся. Здавалося, це ще більше їх роздратувало. Тепер і ті, які боялися підступити навіть до нього зв'язаного, осміліли і накинулись звідусіль. Дівчатка вже не бачили Аслана: навісна юрба оточила його зусібіч, його копали, били, обпльовували і при цьому дико реготали.

Нарешті їм це набридло і вони поволокли зв'язаного лева до Камінного Столу. Лев був дуже великий і важкий, їм заледве удалося підняти його на кам'яну брилу, що служила стільницею. Там його міцно прив'язали.

— Боягузи! Боягузи! — ридала Сюзан. — Вони все одно бояться його, навіть зараз!

Аслан був стягнутий так сильно, що не міг навіть дихнути. Сувої мотуззя вкривали його з голови до ніг. Юрмисько стихло в очікуванні. Чотири відьми зі смолоскипами в руках стали напоготові по чотирьох кутах Столу. Чаклунка скинула зі себе мантію — зовсім як минулої ночі, коли перед нею був Едмунд, — і заходилася гострити ножа. Коли тьмяне світло смолоскипів упало на нього, дівчатка побачили, що ніж мав дивну, зловісну форму і був зроблений не з криці, а з каменю.

Та ось Чаклунка підійшла до Аслана і зупинилась біля його голови. Лице Чаклунки спотворювала злість, але лев дивився у небо і в його очах не було ні гніву, ні страху, хіба печаль. Перед тим, як завдати удару, вона нахилилася і з тріумфом сказала:

— Ну що, чия перемога? Дурню, ти гадав, що порятуєш людського виродка, цього зрадливого хлопчиська? Зараз я замість нього вб'ю тебе, бо такою була наша угода і так сповниться Древнє Передання. Та коли тебе буде принесено в жертву, хто перешкодить мені убити його також? Хто заступиться за нього, хто вирве його з моїх рук? Дійшло до тебе врешті-решт, що ти віддав мені Нарнію назавжди? Сам згинеш намарне і йому нічим не допоможеш. Знай це і сконай у відчаї!

Дівчатка не бачили, як вона опустила ножа. Вони просто не витримали б цього і — замружили очі.

Розділ 15. Древнє Передання передпочатку часів

Люсі і Сюзан усе ще непорушно сиділи у своєму сховку, затуливши долонями обличчя, коли до них долинув вигук Чаклунки:

— Усі — за мною! Покладемо край цьому змаганню! Великий дурень, великий котисько лежить мертвий. Ми швидко зметемо усіх зрадників і людських заброд.

Це були доволі небезпечні хвилини для Люсі й Сюзан, бо враже кодло, виконуючи наказ своєї володарки, посунуло якраз попри їхню схованку 3 дикими вигуками, під пронизливий вереск рогів та сурем ті потвори помчали додолу. Дівчатка відчули, як холодним вітром майнули привиди, як загула земля під важкими мінотаврами, як угорі зашелестіли крила і пронеслася якась затхла, несвіжа хвиля, а небо стало чорне від стерв'ятників та велетенських кажанів. Якби дітям довелося уздріти щось подібне колись раніше, то вони, звісно, геть утратили б голову від страху, але зараз їхні душі переповнювала скорбота, бо перед очима їм усе стояла жахлива і принизлива картина Асланової смерті, то вони й не зважали на загрозу для себе.

Перейти на страницу:

Льюис Клайв Стейплз читать все книги автора по порядку

Льюис Клайв Стейплз - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Лев, Чаклунка і стара шафа отзывы

Отзывы читателей о книге Лев, Чаклунка і стара шафа, автор: Льюис Клайв Стейплз. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*