Гаррі Поттер і орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин (лучшие книги читать онлайн бесплатно без регистрации .TXT) 📗
— Ви не погоджуєтеся? — перепитала вона.
— Ні, — чітко й виразно сказала Герміона. на противагу шепотінню Амбридж, тож тепер ця розмова привернула увагу всього класу. — Містерові Слинкгарду не подобається пристріт. А на мою думку, він може приносити користь, якщо до нього вдаються заради захисту.
— Он як? На вашу думку? Та невже? — професорка Амбридж забула про шепотіння і випросталася. — Проте в цьому класі має значення думка містера Слинкгарда, а не ваша, міс Ґрейнджер.
— Але... — почала Герміона.
— Годі, — урвала її професорка Амбридж. Вона повернулася до свого столу й подивилася на учнів. Усю її безтурботність мов рукою зняло. — Міс Ґрейнджер, я знімаю п'ять очок з ґрифіндорського гуртожитку.
Учні обурено загули.
— За що? — сердито крикнув Гаррі.
— Не втручайся! — наполегливо прошепотіла Герміона.
— За безглузде втручання, що веде до зриву уроку, — шовковим голосом пояснила професорка Амбридж. — Я тут для того, щоб навчати вас за схваленою міністерством методикою, яка не передбачає висловлювання учнями думок з приводу тих питань, у яких вони дуже мало що тямлять. Ваші попередні вчителі з цього предмета давали вам забагато волі. Та жоден з них — окрім хіба що професора Квірела, який принаймні обмежував себе відповідними для вашого віку темами, — не пройшов би міністерської перевірки...
— Так, Квірел був чудовим учителем, — урвав її зненацька Гаррі. — якщо не зважати на ту дрібну ваду, що з його потилиці стирчала голова Лорда Волдеморта.
Такої лункої тиші, як та, що запала після цих слів, Гаррі чути ще не доводилось. А тоді...
— Містере Поттере, думаю, ще один тиждень покарання піде вам на користь, — повідомила єлейним голосом професорка Амбридж.
Рана в Гаррі на руці ледве гоїлася, а назавтра знову кривавилась. Він, однак, під час вечірнього покарання не жалівся — був сповнений рішучості не подарувати Амбридж такої радості. Знову й знову писав " Я не повинен брехати ", а з його вуст не зірвалося ані звуку, хоч рана глибшала з кожною літерою.
Та найгіршою в цьому другому тижні покарань була, як і передбачав Джордж, реакція Анжеліни. Вона накинулася на нього відразу, як він у вівторок вийшов снідати. Вона так голосно кричала біля ґрифіндорського столу, аж до них підбігла професорка Макґонеґел.
— Міс Джонсон, як ви посміли здійняти такий галас У Великій залі! П'ять очок з Ґрифіндору!
— Пані професорко... він знову отримав покарання...
— Що таке, Поттере? — гостро спитала професорка Макґонеґел, повернувшись до Гаррі. — Покарання? Від кого?
— Від професорки Амбридж, — пробурмотів Гаррі, уникаючи погляду схованих за квадратними окулярами очей-намистинок професорки Макґонеґел.
— Ти хочеш сказати, — стишила вона голос, щоб її не почули занадто цікаві рейвенкловці за спиною, — що після мого попередження минулого понеділка ти знову втратив самовладання на уроці професорки Амбридж?
— Так, — буркнув Гаррі, дивлячись у підлогу. — Поттере, ти повинен себе опанувати! Ти встрягаєш у серйозну халепу! Ще п'ять очок з Ґрифіндору!
— Але... за що?.. Пані професорко! — розсердився Гаррі від такої несправедливості, — мене вже покарала вона , чому ви теж знімаєте очки?
— Бо мені здається, що покарання на тебе ніяк не діють! — відрубала професорка Макґонеґєл. — Усе, Поттере, більше ані слова! А ви, міс Джонсон. надалі кричіть тільки на квідичному полі, інакше втратите свою капітанську посаду!
Професорка Макґонеґел рушила до вчительського столу. Анжеліна з глибокою відразою зиркнула на Гаррі й пішла, а він роздратовано бухнувся на лаву поруч з Роном.
— Вона зняла очки з Ґрифіндору, бо мені щовечора ріжуть до крові руку! Де ж тут справедливість, де?
— Знаю, старий, — співчутливо мовив Рон, докладаючи на Гарріну тарілку шинки, — її вже остаточно занесло.
А от Герміона тільки шурхотіла сторінками "Щоденного віщуна" й мовчала.
— Ти вважаєш, що Макґонеґел правильно зробила, так?— сердито гаркнув Гаррі до фотографії Корнеліуса Фаджа, що закривала Герміонине обличчя.
— Я проти того, щоб вона знімала з тебе очки, але, гадаю, вона слушно попереджає, щоб ти не заїдався з Амбридж, — сказала Герміона, а Фадж тим часом розмахував руками з першої шпальти, очевидно, виголошуючи якусь промову.
Гаррі не розмовляв з Герміоною на уроці замовлянь, та коли вони прийшли на трансфігурацію, забув, що на неї сердився. В кутку зі своїм нотатником сиділа професорка Амбридж, і сам її вигляд одразу вивітрив у нього з голови будь-які згадки про сніданок.
— Чудово, — прошепотів Рон. коли вони посідали на свої звичні місцях. — Зараз Амбриджка влипне по самі вуха.
Професорка Макґонеґел стрімко зайшла до класу, навіть бровою не повівши на професорку Амбридж.
— Увага, — сказала вона, й миттю запанувала тиша. — Містере Фініґан, прошу підійти до мене й розібрати ваші домашні роботи... міс Браун, візьміть, будь ласка, оцю коробку з мишами... дівчино, не бійтеся, вони не кусаються... роздайте їх учням...
— Гм, гм, — мугикнула професорка Амбридж так. як і першого вечора на бенкеті, коли вона своїм ідіотським кахиканням перебила Дамблдора. Професорка Макґонеґел не звернула на неї уваги. Шеймус передав Гаррі його реферат. Гаррі взяв реферат, не дивлячись на Шеймуса, і з радістю побачив, що отримав літеру "З".
— А тепер прошу уважно слухати... Діне Томасе. якщо ти ще раз таке зробиш зі своєю мишею, я призначу тобі покарання... Більшість із вас успішно виконала "щезнення" слимаків, і навіть ті. в кого залишилися уламки мушлі, збагнули суть цього закляття. Сьогодні ми будемо...
— Гм, гм , — мугикнула професорка Амбридж.
— Так? — повернулася до неї професорка Макґонеґел, і її брови так насупилися, що утворили одну довгу сувору лінію.
— Я лише хотіла знати, пані професорко, чи ви отримали мою записку з датою й годиною інспек...
— Очевидно, що отримала, бо інакше я поцікавилася б. що ви робите в моєму кабінеті, — сказала професорка Макґонеґел і рішуче повернулася спиною до професорки Амбридж. Багато учнів обмінялися радісними поглядами. — Як я вже сказала, сьогодні ми будемо виконувати значно складніше "щезнення" мишей. Отже, закляття "щезник"...
