Гаррі Поттер і в'язень Азкабану - Роулинг Джоан Кэтлин (онлайн книги бесплатно полные TXT) 📗
— Знаєш, Сіріусе, це слушне запитання, — повернувся до Блека Люпин і трохи спохмурнів. — Як ти про нього довідався?
Блек засунув під мантію свою пазуристу руку і витяг пожмаканий аркуш паперу, розгладив його й показав усім.
Це була фотографія Рона з родиною, що з'явилася торік улітку в "Щоденному віщуні". Там на Роновому плечі сидів Скеберс.
— Де ти це взяв? — запитав приголомшений Люпин.
— Фадж дав, — відказав Блек. — Торік він інспектував Азкабан і дав мені свою газету. Там на першій шпальті був Пітер... на плечі в цього хлопця... я відразу його впізнав... я ж безліч разів бачив, як він перевтілювався. І ще там було написано, що хлопець повертається у Гоґвортс... туди ж, де й Гаррі...
— Боже мій милий! — неголосно мовив Люпин, ковзаючи поглядом зі Скеберса на фотографію — і назад. — Його передня лапка...
— Що з нею? — виклично спитав Рон.
— Там немає одного пальця, — пояснив Блек.
— Звісно, — видихнув Люпин, — так просто... так геніально... Він сам його відчикрижив?
— Якраз перед останнім перевтіленням, — підтвердив Блек. — Я загнав його в кут, а він заверещав на всю вулицю, що то я зрадив Лілі та Джеймса. І перше ніж я встиг його проклясти, він висадив у повітря всю вулицю — паличку він тримав за спиною. Повбивав усіх у радіусі шести метрів — і шаснув у каналізацію разом з іншими щурами...
— А хіби ти про це не чув, Роне? — запитав Люпин. — Там знайшли тільки палець — усе, що буцімто залишилося від Пітера.
— Послухайте, але ж Скеберс міг побитися з іншими пацюками або іще щось!.. Він жив у нашій родині хтозна-скільки...
— А точніше, дванадцять років, — додав Люпин. — Тебе ніколи не дивувало таке його довголіття?
— Ми... ми добре його доглядали! — сказав Рон. — Але останнім часом він щось дуже змарнів, чи не так? — поцікавився Люпин. — Гадаю, він почав худнути, відколи довідався, що Сіріус вирвався на волю...
— Він боявся того схибленого кота! — Рон кивнув на Криволапика, що й далі муркотів на ліжку.
"Але ж це не так, — подумав раптом Гаррі. — Скеберс виглядав хворим ще до зустрічі з Криволапиком. Відколи Рон повернувся з Єгипту, а Блек утік з тюрми".
— Цей кіт зовсім не схиблений, — простягти кістляву руку, Блек погладив пухнасту голову Криволапика. — Він найрозумніший з усіх мені відомих котів. Він миттю відчув, що за щуряка той Пітер. І відразу розкусив, що я не справжній пес. Минув якийсь час, поки він почав мені довіряти. Зрештою, я втовкмачив йому, кого шукаю, і він мені допомагав...
— Тобто? — збентежилася Герміона.
— Він намагався впіймати мені Пітера, але не зумів.. . Тоді він викрав паролі ґрифіндорської вежі і передав їх мені... Я зрозумів, що він узяв їх з тумбочки в якогось хлопця...
Гаррін мозок відмовлявся сприймати такі нісенітниці. Це ж цілковитий абсурд... та все ж...
— Але Пітер пронюхав, що діється, і втік... Криволапик — ви, здається, так його називаєте? — розповів мені, що Пітер залишив на простирадлах кров... Мабуть, укусив сам себе... Що ж, одного разу йому вже вдалося зімітувати власну смерть...
Ці слова ніби пробудили Гаррі.
— Але ж чому він прикинувся мертвим? — розлючено запитав він. — Бо знав, що ви його вб'єте, як убили моїх батьків!
— Ні, — заперечив Люпин. — Гаррі...
— А тепер ви прийшли, щоб його добити!
— Це правда, — погодився Блек, лиховісно зиркнувши на Скеберса.
— Дарма я завадив Снейпові схопити вас! — крикнув Гаррі.
— Гаррі, — поспіхом втрутився Люпин, — невже ти не бачиш? Увесь цей час ми вважали, що Сіріус зрадив твоїх батьків, а Пітер його вистежив... Насправді ж, усе було навпаки: Пітер зрадив твоїх маму й тата... а Сіріус вистежив Пітера...
— ЦЕ НЕПРАВДА! — закричав Гаррі. — ВІН БУВ ЇХНІМ ТАЙНОХОРОНЦЕМ! ВІН САМ, ЩЕ ДО ВАШОШОГО ПРИХОДУ, СКАЗАВ, ЩО ЦЕ ВІН ЇХ УБИВ!
Гаррі показав на Блека, котрий повільно похитав головою. Його запалі очі раптом засвітилися.
— Гаррі... я все одно що їх убив, — прохрипів він. — В останню мить я переконав Лілі та Джеймса змінити свій вибір, зробити своїм тайнохоронцем Пітера... Це моя вина, я знаю... тієї ночі, коли вони померли, я вирішив перевірити, що з Пітером, чи він і далі в безпеці. Я прибув до його схованки, а він зник. І ні сліду боротьби. Це мене здивувало. Я запідозрив щось не те і відразу помчав до твоїх батьків. А коли побачив зруйнований будинок і їхні тіла, то зрозумів: це все вина Пітера. А також і моя...
Його голос затремтів. Він відвернувся.
— Годі вже з цим, — сказав Люпин, і в його голосі пролунали суворі нотки, яких Гаррі ніколи від нього не чув. — Існує лише один спосіб з'ясувати, що сталося насправді. Роне, дай мені пацюка.
— А що ви з ним зробите? — з недовірою запитав Рон.
— Примушу його з'явитися тут перед нами, — відповів Люпин. — Якщо він справді пацюк, йому нічого не загрожує.
Рон завагався, але Скеберса віддав. Скеберс несамовито пищав, звивався й вивертався, вирячивши свої маленькі чорні оченята.
— Готовий, Сіріусе? — запитав Люпин.
Блек узяв з ліжка Снейпову чарівну паличку і підійшов до Люпина, в руках у якого борсався пацюк. Його вологі очі раптом запалали.
— Разом? — тихо запитав Блек.
— Авжеж, — однією рукою Люпин міцно стискав Скеберса, а другою — чарівну паличку. — На рахунок "три". Раз... два... ТРИ!
З обох чарівних паличок вистрілило сліпуче блакитно-біле світло. На якусь мить Скеберс завис у повітрі, а його маленьке чорне тіло несамовито закружляло... Рон закричав... пацюк бухнувся на підлогу. Ще один сліпучий спалах, а тоді...
Вони немовби спостерігали за ростом дерева на пришвидшеній кіноплівці. Просто з землі виросла голова, з'явилися кінцівки, і ось уже на тому місці, де щойно був Скеберс, стояв зіщулений від страху чоловічок, що заламував собі руки. Криволапик на ліжку сичав і бризкав слиною, а шерсть на його спині настовбурчилася.
Чоловічок був низенький, лиш трохи вищий за Гаррі й Герміону. Його ріденьке безбарвне волосся було розкуйовджене, а маківка світила лисиною. Він мав пожмаканий вигляд товстуна, що раптово схуд. Його шкіра була брудна, як Скеберсова шерсть, і взагалі, щось щуряче проглядало в його загостреному носі й маленьких вологих очицях. Уривчасто дихаючи, він обвів усіх поглядом і зиркнув на двері.
