Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Детские » Детская фантастика » Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин (книга жизни TXT) 📗

Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин (книга жизни TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин (книга жизни TXT) 📗. Жанр: Детская фантастика. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

- Геть... від... неї! - закричав Рон. Звук ударів кулаками по тілу годі було з чимось переплутати. Рон застогнав від болю, а Герміона крикнула:

- Не займайте його, не рухайте!

- Твоєму кавалерові буде ще гірше, якщо він виявиться в моєму списку, - пролунав до жаху знайомий хрипкий голос. - Дуже приємна дівчинка... яке задоволення... я так люблю м’якеньку шкірку...

Гаррі трохи не знудило. Він упізнав цей голос - Фенрір Ґрейбек, вовкулака, якому дозволили носити мантію смертежера як подяку за його звірячу жорстокість.

- Обшукати намет! - звелів інший голос.

Хтось жбурнув Гаррі долілиць на землю. Глухий удар засвідчив, що поруч кинули Рона. Чулися кроки й гуркіт. Це чоловіки перекидали стільці, обшукуючи намет.

- Ану глянемо, хто тут у нас, - пролунав над головою зловтішний Ґрейбеків голос, і Гаррі перекинули на спину. Світло чарівної палички впало на лице і Ґрейбек зареготав.

- Такі мармизи треба маслопивом запивати. Що з тобою сталося, почваро?

Гаррі відповів не зразу.

- Я тебе питаю, - повторив Ґрейбек, а Гаррі отримав удар у живіт, від якого аж зігнувся, - що сталося?

- Ужалило, - пробурмотів Гаррі. - Щось мене вжалило.

- Ага, схоже на це, - пролунав другий голос.

- Як твоє прізвище? - прогарчав Ґрейбек.

- Дадлі, - відповів Гаррі.

- А ім’я?

- Я... Вернон. Вернон Дадлі.

- Перевір список, Скабіор, - розпорядився Ґрейбек, і Гаррі почув, як той почовгав до Рона. - А ти хто, рудий?

- Стен Шанпайк, - відповів Рон.

- Так ми й повірили, - сказав чоловік на прізвище Скабіор. - Що ми, Стена Шанпайка не знаємо? Він же на нас працює.

Знову почувся глухий удар.

- Я... Б-барді, - застогнав Рон, і Гаррі зрозумів, що в нього в роті повно крові. - Барді Відлі.

- Візлі? - проскреготів Ґрейбек. - То ти пов’язаний зі зрадниками роду, навіть якщо й сам не бруднокровець. І нарешті, твоя юна гарненька подружка... - Він це сказав так пожадливо, що в Гаррі мороз пройшов по спині.

- Не спіши, Ґрейбек, - застеріг Скабіор, а інші загиготіли.

- Ой, та я ще не кусаю. Ану, чи пригадає вона своє ім’я швидше за Барні. Ти хто, симпатюля?

- Пенелопа Клірвотер, - відповіла Герміона. Голос її, хоч і повний жаху, звучав переконливо.

- Який твій Кровний статус?

- Напівкровна, - сказала Герміона.

- Легко перевірити, - втрутився Скабіор. - Але, судячи з вигляду, уся ця шпана ще мала б ходити в Гоґвортс...

- Ми по’инули ш’олу, - пояснив Рон.

- Покинули, рудий? - перепитав Скабіор. - І що, надумали піти в турпохід? І так собі, для хохми, назвати ім’я Темного Лорда?

- Де ’ля ’охми, - заперечив Рон. - Випа’ково.

- Випадково? - Усі аж зігнулися з реготу.

- А ти знаєш, Візлі, де полюбляють називати ім’я Темного Лорда? - прогарчав Ґрейбек. - В Ордені Фенікса. Ці слова щось для тебе означають?

- Ні.

- А вони там не виявляють належної пошани до Темного Лорда, тому на це ім’я накладено табу. Ми вже так вирахували кількох членів Ордену. Але побачимо. Зв’яжіть їх разом з іншими двома затриманими!

Хтось схопив Гаррі за волосся, поволік, примусив сісти, прив’язав спиною до інших спин. Гаррі усе ще був напівсліпий і майже нічого не бачив набряклими очима. Коли чоловік, що його зв’язував, відійшов, Гаррі зашепотів до інших бранців.

- Хтось має чарівну паличку?

- Ні, - озвалися Рон і Герміона по обидва боки від нього.

- Це все я винен. Я назвав його ім’я, пробачте мені...

- Гаррі?

Це був новий, хоч і знайомий голос, а пролунав він у Гаррі за спиною, ліворуч від Герміони.

- Дін?

- Це ти! Якщо вони з’ясують, кого піймали!.. Це хапуни, вони шукають таких, як ми, школярів і видають їх за гроші...

- Непоганий улов для одного вечора, - почулося Ґрейбекове гарчання. Повз Гаррі прогупали підбиті цвяхами черевики, а в наметі знову щось загуркотіло. - Бруднокровка, ґоблін-утікач і три прогульники. Скабіоре, ти вже перевірив їхні прізвища у списку? - проревів він.

- Ага. Нема там Вернона Дадлі, Ґрейбек.

- Цікаво, - вишкірився Ґрейбек. - Це цікаво.

Він присів біля Гаррі, і той побачив крізь вузесенькі щілинки між набряклими повіками поросле сплутаною сірою бородою та вусами обличчя з гострющими жовтими зубами й виразками в кутках рота. Ґрейбек смердів, як і тоді, на верхівці вежі, коли загинув Дамблдор: брудом, потом і кров’ю.

- То, значить, тебе не шукають, Верноне? Чи ти в цьому списку під іншим прізвищем? У якому гуртожитку ти був у Гоґвортсі?

- У Слизерині, - машинально відповів Гаррі.

- От кумедія, вони всі думають, що нам це подобається чути, - вишкірився Скабіор, що стояв у тіні. - Але ніхто й гадки не має, де там вітальня.

- У підвалі, - чітко відповів Гаррі. - Заходити крізь стіну. Там повно черепів і всякого такого, а ще вона під озером, тому там зелене світло.

На мить запала тиша.

- Ну-ну, здається, ми справді вловили пацана зі Слизерину, - буркнув Скабіор. - Радій, Верноне, бо слизеринців серед бруднокровців небагато. А хто твій батько?

- Працює в міністерстві, - збрехав Гаррі. Він знав, що достатньо найменшої перевірки - і вся його шита білими нитками історія розсиплеться, та, з іншого боку, ця гра й так триватиме лише доти, доки його обличчя знову не стане нормальне. - У відділі магічних нещасних випадків і катастроф.

- Знаєш, Ґрейбек, - озвався Скабіор. - Здається, там є якийсь Дадлі.

Гаррі затамував подих. Може, завдяки такому щасливому збігу вони якось викрутяться?

- Ну-ну, - буркнув Ґрейбек, і Гаррі відчув у цьому бездушному голосі ледь помітну нотку стурбованості. Він зрозумів, що Ґрейбек боїться, чи не напав він на сина міністерського працівника. Серце в Гаррі ледь не вискакувало з грудей, обв’язаних мотузками. Він би не здивувався, якби довідався, що Ґрейбек це бачить. - Якщо ти кажеш правду, почваро, то тобі нічого боятися відвідин міністерства. Думаю, твій батько ще нагороду нам покладе за те, що забрали тебе звідси.

- Але, - почав було Гаррі, в горлі якого пересохло, - якщо ви нас...

- Гей! - покликав хтось з намету. - Ґрейбек, дивися, що тут!

Темна постать поспішала до них, і Гаррі побачив у світлі чарівних паличок відблиск срібла. Вони знайшли Ґрифіндорів меч.

- Ду-у-уже гарно, - прицмокнув язиком Ґрейбек, забираючи меч у напарника. - Справді дуже гарно. Здається, ґоблінської роботи. Де взяли?

- Це батьків, - збрехав Гаррі, покладаючи всю надію на те, що в темряві Ґрейбек не побачить імені, викарбуваного під самим руків’ям. - Ми позичили, щоб дрова рубати...

- Стривай, Ґрейбек! Глянь ось, у «Віщуні»!

Коли Скабіор це вигукнув, шрам Гаррі, що неприродно розтягся на розпухлому лобі, дико запалав. Набагато чіткіше, ніж усе те, що було навколо нього, Гаррі побачив височенну будівлю - похмуру фортецю, чорну й непривабливу. Волдемортові думки зненацька знову стали виразні й гострі, як бритва. Він линув до цієї велетенської споруди, відчуваючи спокійну радість мети...

Так близько... так близько...

Величезним напруженням волі Гаррі заблокував свідомість від Волдемортових думок, і повернувся в темряву, де сидів, прив’язаний до Рона, Герміони, Діна й Ґрипхука, і прислухався до Ґрейбека і Скабіора.

- «Герміона Ґрейнджер», - читав Скабіор, - «бруднокровка, котра, як відомо, тиняється разом з Гаррі Поттером».

Шрам палав у тиші, але він зробив неймовірне зусилля, щоб залишитися тут і не зісковзнути у Волдемортову свідомість. Почув, як зарипіли Ґрейбекові черевики, коли той присів навпочіпки біля Герміони.

- А знаєш, симпатюля, хтось на цій фотці дуже на тебе схожий.

- Це не я! Не я!

Нажаханий Герміонин крик був немовби підтвердженням цього факту.

- «...котра, як відомо, тиняється з Гаррі Поттером», - неголосно повторив Ґрейбек.

Усі довкола завмерли. Шрам несамовито болів, та Гаррі з останніх сил чинив опір Волдемортовим думкам. Ще ніколи не було так важливо залишатися самим собою.

Перейти на страницу:

Роулинг Джоан Кэтлин читать все книги автора по порядку

Роулинг Джоан Кэтлин - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Гаррі Поттер і Смертельні реліквії отзывы

Отзывы читателей о книге Гаррі Поттер і Смертельні реліквії, автор: Роулинг Джоан Кэтлин. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*