Гаррі Поттер і орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин (лучшие книги читать онлайн бесплатно без регистрации .TXT) 📗
Щось у її штучно буденному голосі підказало Гаррі, що він має знати тих непроханих гостей. І справді, щойно вони вийшли з роздягальні на залите яскравим сонцем поле, як їх зустріло голосне улюлюкання та глузування гравців слизеринської команди та їхніх посіпак, що сиділи в центрі порожніх трибун. Їхні голоси лунали на весь стадіон.
— А на чому це, карочє, летить Візлі? — зневажливо вигукнув своїм лінивим голосом Мелфой. — Кому стукнуло в голову накласти летючі чари на таку покриту цвіллю палицю, як у нього?
Креб, Ґойл і Пенсі Паркінсон зайшлися реготом. Рон сів на мітлу і відштовхнувся від землі, а Гаррі злетів за ним, спостерігаючи, як червоніють Ронові вуха.
— Не зважай на них, — порадив він, наздогнавши друга, — побачимо, хто сміятиметься після матчу з нами...
— Абсолютно правильно, Гаррі, — схвально відгукнулася Анжеліна, підлітаючи до них з квафелом під пахвою і зависаючи в повітрі обличчям до своєї летючої команди. — Увага! Спочатку для розігріву відпрацюємо перепасовку.
Прошу всією командою...
— Егей, Джонсон, а що в тебе з зачіскою? — закричала знизу Пенсі Паркінсон. — Мені ввижається, чи це в тебе й справді з голови вилазять хробаки?
Анжеліна відкинула з чола своє довге, заплетене в кіски волосся і спокійно розпорядилася:
— Розлітаймося навсібіч і побачимо, хто в якій формі...
Гаррі дав задній хід і відлетів на дальній край поля. Рон шугонув до протилежних воріт. Анжеліна підняла вгору квафел і різко кинула його Фреду, той відпасував Джорджеві, той Гаррі, той Ронові, а той випустив його з рук.
Слизеринці на чолі з Мелфоєм загиготіли й завили зі сміху. Рон ринув донизу, щоб упіймати квафела перед самою землею, але вийшов з піке доволі незграбно, ледь не впав з мітли, і повернувся на початкову висоту червоний мов рак. Гаррі бачив, як Фред і Джордж перезирнулися, але, на диво, не бовкнули нічого зайвого, за що Гаррі був їм вдячний.
— Грай далі, Роне, — крикнула Анжеліна, ніби нічого не сталося. Рон кинув квафела Алісії, та відпасувала Гаррі, а той Джорджеві...
— Поттер, а як там твій шрам? — гукнув Мелфой. — Може, варто підлікуватися? Це ж ти вже цілий тиждень не ходив до лікарні. Це що, тіпа, твій новий рекорд?
Джордж відпасував Анжеліні, а та знову — назад Гаррі. котрий цього не чекав, але впіймав м'яча кінчиками пальців і негайно кинув Ронові. Той не дотягся і пропустив м'яча повз себе.
— Зберися, Роне, — посуворішала Анжеліна, коли він знов пірнув до землі, наздоганяючи квафел. — Будь уважний.
Було важко сказати, що червоніше — квафел чи Ронове обличчя, коли він знову підлетів до всіх градів. Мелфой зі слизеринцями аж за животи хапалися з реготу.
З третьої спроби Рон нарешті впіймав квафела. На радощах він так завзято його жбурнув, що м'яч прослизнув повз витягнуті руки Кеті й боляче вдарив її в обличчя.
— Вибач! — простогнав Рон, кидаючись уперед, щоб подивитися, чи він, бува, її не поранив.
— Вертайся на свою позицію, з нею все гаразд! — гаркнула Анжеліна. — Але, пасуючи своїм гравцям, не намагайся скинути їх з мітли, зрозумів? Для цього існують бладжери!
У Кеті крапала з носа кров. Слизеринці внизу тупотіли ногами й улюлюкали. Фред і Джордж підлетіли до Кеті.
— На, візьми, — витяг Фред з кишені щось маленьке й фіолетове, — за секунду кров спиниться.
— Гаразд, — гукнула Анжеліна, — Фред і Джордж, летіть по битки і бладжер. Роне, ставай на ворота. Гаррі, відпустиш за моєю командою снича. Будемо атакувати Ронові ворота.
Гаррі шугонув услід за близнюками по снича.
— У Рона все просто валиться з рук, скажіть? — пробурмотів Джордж, коли вони втрьох приземлилися біля коробки з м'ячами і відкрили її, щоб витягти бладжери та снич.
— Він просто хвилюється, — сказав Гаррі, — зранку, коли ми тренувалися, він грав добре.
— Сподіваюся, він ще не зовсім скис, — невесело буркнув Фред.
Вони знову злетіли вгору. Коли Анжеліна свиснула в свисток, Гаррі відпустив снича, а Фред і Джордж метнули бладжера. З цієї миті Гаррі майже не стежив за діями інших гравців. Його завданням було впіймати крихітного золотого м'ячика з крильцями, що приносив команді ловця сто п'ятдесят очок, а для цього потрібні були неабиякі швидкість і вміння. Він розігнався й почав шугати між загоничами. Тепле осіннє повітря батожило йому обличчя, а далекі й безглузді вигуки слизеринців бриніли у вухах... та незабаром його зупинив свисток.
— Стоп... стоп ... СТОП! — кричала Анжеліна. — Роне... ти залишив без прикриття середні ворота! Гаррі озирнувся на Рона, що висів у повітрі перед лівими ворітьми, покинувши двоє інших геть неприкритими. — Ой... вибач...
— Постійно переміщайся й дивися за загоничами! — крикнула Анжеліна. — Або зависай у центрі, доки зрозумієш, яке кільце треба захищати, або кружляй довкола всіх кілець тільки не відлітай убік, бо так ти пропустив уже три голи!
— Вибач... — повторив Рон, а його червоне обличчя світилося на тлі синього неба, немов маяк.
— Кеті, ти можеш, нарешті, зупинити ту кровотечу з носа?
— Вона тільки погіршується! — витерла рукавом кров Кеті.
Гаррі зиркнув на Фреда, що стурбовано нишпорив у себе по кишенях. Бачив, як Фред витяг щось фіолетове, а тоді перелякано глянув на Кеті.
— Спробуймо ще раз, — звеліла Анжеліна. Вона намагалася не зважати на слизеринців, що почали виспівувати " Ґрифіндор — параша , перемога — наша !", проте видно було, як вона напружилася.
Цього разу не минуло й трьох хвилин, як знову пролунав Анжелінин свисток. Гаррі, який щойно помітив снича біля протилежних воріт, невдоволено пригальмував.
— Що тепер? — нетерпляче спитав він у Алісії, що була найближче від нього.
— Кеті, — коротко пояснила вона.
Гаррі озирнувся й побачив Анжеліну, Фреда та Джорджа, які щодуху летіли до Кеті. Гаррі з Алісією теж помчали туди. Анжеліна встигла зупинити тренування вчасно, бо Кеті була вже біла, мов крейда, і вся закривавлена.
— Їй негайно треба до лікарні, — сказала Анжеліна.
— Ми її відведемо, — пообіцяв Фред. — Вона... е-е... мабуть, помилково проковтнула пампушечку-зносаюшечку...
— Немає сенсу продовжувати гру без відбивачів та загонички, — розчаровано сказала Анжеліна, коли Фред із Джорджем полетіли до замку, підтримуючи Кеті попід руки. — Йдемо переодягатися.
