Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Детские » Детская фантастика » Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин (книга жизни TXT) 📗

Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин (книга жизни TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин (книга жизни TXT) 📗. Жанр: Детская фантастика. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Він розстебнув пряжку на рюкзаку і вийняв з кишеньки коротку темну чарівну паличку. - Ось. Я подумав, що запасна нам не завадить.

- Це точно, - погодився Гаррі, простягаючи руку. - Моя зламалася.

- Жартуєш? - не повірив Рон, але тут Герміона звелася на ноги, і він боязко на неї подивився.

Герміона поклала знешкоджений горокракс у вишиту бісером сумочку і, не кажучи ні слова, лягла в ліжко й накрилася.

Рон подав Гаррі нову чарівну паличку.

- Обійшлося краще, ніж ти міг сподіватися, - пробурмотів Гаррі.

- Ага, - погодився Рон. - Могло бути й гірше. Пам’ятаєш тих птахів, що вона на мене наслала?

- Я про це ще подумаю, - почувся з-під ковдр приглушений Герміонин голос, проте Гаррі помітив, як тихо всміхнувся Рон, виймаючи з рюкзака свою темно-бордову піжаму.

- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ -

Ксенофілій Лавґуд

Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - hp7_20.jpg

Гаррі не сподівався, що Герміонин гнів ущухне за одну ніч, тому анітрохи не здивувався, що вранці вона спілкувалася здебільшого за допомогою похмурих поглядів та в’їдливої мовчанки. Рон у відповідь старався в її присутності бути незвично сумним, демонструючи так своє каяття. Тепер, коли вони знову були утрьох, Гаррі почувався наче на малолюдному похороні, де він єдиний не був у жалобі. Зате в ті короткі хвилини, коли Рон залишався наодинці з Гаррі - йдучи по воду чи шукаючи в підліску грибів, - він ставав до непристойності жвавий.

- Хтось нам допоміг, - увесь час повторював він. - Хтось прислав ту лань. Хтось нас підтримує. Одному горокраксу капут, старий!

Підбадьорені знищенням медальйона, вони міркували про можливі схованки інших горокраксів, хоч і обговорювали цю тему вже безліч разів. До Гаррі повернулися оптимізм і переконаність, що після такого успіху їх чекають нові перемоги. Герміонин сердитий вигляд не міг зіпсувати його бадьорого настрою. Несподівана усмішка фортуни, поява загадкової лані, здобуття Ґрифіндорового меча і, насамперед, Ронове повернення, принесли Гаррі стільки радості, що йому важко було зберігати серйозний вираз обличчя.

Пополудні вони з Роном утекли від похмурої Герміони, сказавши, що пошукають на безлистих ожинових кущах неіснуючі ягоди, і продовжили обмін новинами. Гаррі нарешті розповів Ронові про всі повороти їхніх з Герміоною мандрів, разом з детальним описом подій у Ґодриковій Долині. Рон, своєю чергою, ділився з Гаррі всім, що вивідав про широку чаклунську спільноту за час своєї відсутності.

- ...а як ви довідалися про табу? - запитав він у Гаррі, розповівши про численні відчайдушні спроби маґлородців уникнути переслідувань з боку міністерства.

- Про що?

- Та ви ж з Герміоною перестали називати ім’я Відомо-Кого!

- О, справді. Та це просто погана звичка до нас причепилася, - пояснив він. - Але я запросто можу називати його В...

- НІ! - загорлав Рон так, що Гаррі аж у кущ стрибонув, а Герміона, що сиділа при вході в намет, устромивши носа в книжку, сердито на них зиркнула. - Вибач, - Рон допоміг Гаррі видряпатися з ожинового куща. - Гаррі, на це ім’я наклали чари, щоб вистежувати людей! Використання цього імені ламає захисні закляття й викликає певного роду магічні збурення... саме так вони знайшли нас на Тотенгем-Корт-Роуд!

- Бо ми називали його ім’я?

- Отож бо! Треба визнати, що в цьому є сенс. Його відважувалися називати лише ті люди, що мали намір серйозно йому протистояти - такі, як Дамблдор. Тепер на це ім’я накладено табу, і кожного, хто його називає, можна вистежити - швидкий і легкий спосіб виявити членів Ордену! Саме так ледь не схопили Кінґслі...

- Жартуєш?

- Та ні, Білл розповідав, що зграя смертежерів загнала його в кут, і він ледве вирвався з їхніх лап. Тепер переховується, як і ми. - Рон замислено почухав собі підборіддя кінчиком чарівної палички. - Ти не думаєш, що ту лань міг прислати Кінґслі?

- Його патронус - рись, ми ж бачили її на весіллі, пам’ятаєш?

- Ну, так...

Вони пройшли вздовж кущів, подалі від намету і Герміони.

- Гаррі... а ти не думаєш, що це міг бути Дамблдор?

- Що, Дамблдор?

Рон трохи зніяковів, але тихенько пояснив:

- Дамблдор... - лань? Тобто, - Рон скоса стежив за Гаррі, - він же був останній, хто володів справжнім мечем?

Гаррі не розреготався з Рона, бо добре розумів, яке палке бажання стояло за цим запитанням. Думка, що Дамблдор зумів до них повернутися, що він пильнує за ними, дуже б їх підтримала.

- Дамблдор загинув, - похитав він головою. - Я бачив, як це сталось, я бачив його тіло. Він відійшов назавжди. Крім того, його патронусом був фенікс, а не лань.

- Але ж патронуси можуть мінятися? - не вгавав Рон. - Он у Тонкс змінився ж, правда?

- Так, але якби Дамблдор був живий, то чого б йому самому не з’явитися? Чого власноручно не вручити мені меча?

- Якби ж я знав, - знизав плечима Рон. - А чого він не дав його тобі, як ще був живий? І чого заповів тобі старого снича, а Герміоні - книжку дитячих казочок?

- А чого? - глянув Гаррі Ронові в очі, прагнучи знайти відповідь.

- Не знаю, - сказав Рон. - Іноді, як мене це все діставало, я думав, що він просто пожартував або... хотів усе ускладнити. Але я вже так не думаю, зовсім ні. Він знав, що робить, коли заповідав мені світлогасник, правда ж? Він... ну, - Ронові вуха спалахнули, і він раптом зацікавився жмутком трави на землі, тицяючи в нього ногою, - він, мабуть, знав, що я вас покину.

- Ні, - виправив його Гаррі. - Він, мабуть, знав, що ти захочеш повернутися.

Видно було, що Рон за це вдячний, але зніяковіння його не минуло. Щоб змінити тему, Гаррі запитав:

- Якщо зайшла мова про Дамблдора - ти чув, що написала про нього Скітер?

- Та чув, - одразу відповів Рон, - про це багато говорили. Звісно, в інші часи новина, що Дамблдор дружив з Ґріндельвальдом, стала б справжньою сенсацією, але тепер це тільки зайва причина покепкувати з нього для тих, хто й так не любив Дамблдора, і певне розчарування для тих, хто вважав його прекрасною людиною. А взагалі, я думаю, що з великої хмари пішов малий дощ. Дамблдор був ще зовсім юний, коли вони...

- Був нашого віку, - різко нагадав йому Гаррі, так само, як раніше Герміоні, і щось у виразі його обличчя підказало Ронові, що не варто більше зачіпати цю тему.

На кущі ожини в самому центрі замерзлого павутиння сидів великий павук. Гаррі націлив на нього чарівну паличку, яку дав йому вчора Рон. Герміона вже встигла оглянути цю паличку й вирішила, що її зроблено з терну.

- Енґорджіо!

Павук затремтів і підстрибнув на павутинні. Гаррі спробував ще раз. Цього разу павук трохи побільшав.

- Перестань, - різко сказав Рон, - я більше не буду казати, що Дамблдор був надто юний, добре?

Гаррі геть забув, що Рон терпіти не міг павуків.

- Вибач... редуціо.

Павук не зменшився. Гаррі глянув на тернову чарівну паличку. Навіть найменше закляття, яке він сьогодні випробував, було слабше за ті, що колись творила його паличка з феніксовою пір’їною. Нова чарівна паличка відчувалася чимось чужорідним, наче до його руки пришили чиюсь долоню.

- Треба просто потренуватися, - сказала Герміона, що нечутно підійшла до них ззаду й стурбовано дивилася, як Гаррі намагався збільшувати і зменшувати павука. - Головне, Гаррі, відчути впевненість.

Він знав, чому вона хотіла, щоб усе було добре. Вона й далі вважала себе винною в тому, що зламала його чарівну паличку. Він ледве стримався, щоб не огризнутися: от нехай сама візьме тернову чарівну паличку, якщо вважає, що немає великої різниці, а йому віддасть свою. Але він хотів, щоб вони всі нарешті помирилися, тому лише кивнув. Зате коли Рон спробував усміхнутися Герміоні, вона гордо відійшла й знову поринула в читання.

Як стемніло, усі троє повернулися в намет. Гаррі перший став на варту. Сидячи при вході, він пробував піднімати в повітря терновою чарівною паличкою камінчики, однак усі його чари виходили якісь неоковирні й не такі потужні, як раніше. Герміона лежала на ліжку й читала, а Рон, кілька разів нервово на неї глянувши, вийняв з рюкзака маленький дерев’яний радіоприймач і спробував щось пошукати.

Перейти на страницу:

Роулинг Джоан Кэтлин читать все книги автора по порядку

Роулинг Джоан Кэтлин - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Гаррі Поттер і Смертельні реліквії отзывы

Отзывы читателей о книге Гаррі Поттер і Смертельні реліквії, автор: Роулинг Джоан Кэтлин. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*