Гаррi Поттер i фiлософський камiнь - Роулинг Джоан Кэтлин (бесплатная регистрация книга TXT) 📗
Завиваючи з болю, троль почав навсібіч гатити довбнею, а Гаррі відчайдушно чіплявся йому за шию; будь-якої миті троль міг або скинути його, або розтрощити довбнею.
Нажахана Герміона сповзла на підлогу. Рон вихопив свою чарівну паличку і, не знаючи, що робитиме з нею, раптом почув, як він викрикує перше заклинання, яке спало йому на гадку:
— Вінґардіум Левіоза !
Довбня несподівано вилетіла тролеві з рук, піднялася високо-високо вгору, повільно перевернулася і… зі страхітливим хрускотом гепнулася просто на голову свого господаря. Троль захитався, а тоді впав долілиць із таким гуркотом, що здригнулася вся кімната.
Гаррі звівся на ноги. Він тремтів і насилу дихав. Рон стояв, не опускаючи палички, й дивився на те, що зробив.
Першою заговорила Герміона:
— Він… мертвий?
— Не думаю, — сказав Гаррі. — Мабуть, просто в нокауті.
Нахилившись, він витяг з тролевого носа свою паличку. Вона була вкрита чимось сірим і липким.
— Фе!.. Тролеві шмарки.
Гаррі витер паличку об тролеві штани.
Раптом діти почули грюкіт і гучні кроки й озирнулися. Вони навіть не усвідомлювали, яку зняли бучу, але хтось унизу, безперечно, мав чути гупання й ревіння троля. За мить до кімнати влетіла професорка Макґонеґел, слідом за нею біг Снейп, а позаду плентався Квірел. Забачивши троля, Квірел заскімлив і впав на унітаз, хапаючись за серце.
Снейп схилився над тролем. Професорка Макґонеґел дивилася на Рона й Гаррі. Гаррі ще ніколи не бачив її такою лютою. Її вуста зблідли. Гаррі миттю забув про всі свої надії здобути для Ґри-фіндору додаткових п'ятдесят очок.
— Що ви собі думаєте? — розлючено запитала професорка Макґонеґел. Гаррі глянув на Рона, який так і не опустив своєї палички. — Вам пощастило, що ви досі живі. Чому ви не в спальні?
Снейп пронизливо глянув на Гаррі, і хлопець втупився в підлогу.
"І чого той Рон досі палички не опустить?" — думав він.
Аж тут з пітьми долинув кволий голосочок:
— Прошу вас, професорко Макґонеґел, вони шукали мене!
— Міс Ґрейнджер!
Герміона нарешті спромоглася стати на ноги.
— Я хотіла знайти троля, мені здавалося, що я з ним упораюся сама… розумієте, я ж так багато про них читала!..
У Рона аж паличка випала. Невже Герміона так відверто бреше вчительці?!
— Якби вони мене не знайшли, я була б уже мертвою. Гаррі запхав йому в ніс паличку, а Рон звалив троля його ж довбнею. Вони не мали часу когось кликати. Коли вони прибігли, троль уже намірився мене вбивати…
Гаррі з Роном вдавали, що все й справді так відбувалося.
— Що ж, у такому разі… — мовила професорка Макґонеґел, пильно дивлячись на всю трійцю. — Міс Ґрейнджер, дурне дівчисько, як ти могла сподіватися власноруч подолати гірського троля?
Герміона схилила голову. Гаррі занімів. Таж Гер-міона ніколи в житті не порушить жодного правила, а тепер вигадує і бреше, щоб витягти їх з халепи. Це було так несподівано, якби Снейп, скажімо, почав роздавати всім цукерки.
— Міс Ґрейнджер, через тебе Ґрифіндор втратить п'ять очок, — сказала професорка Макґонеґел. — Ти мене вельми засмутила. Якщо не маєш жодних травм, іди до ґрифіндорської вежі. Учні закінчують святкову вечерю у своїх гуртожитках.
Герміона пішла, а професорка Макґонеґел звернулася до Гаррі й Рона:
— Що ж, я знову скажу, що вам пощастило, бо мало хто з першокласників наважився б боротися з дорослим гірським тролем. Кожен з вас здобув для Ґрифіндору по п'ять очок. Професор Дамблдор знатиме про це. Можете йти.
Хлопці вийшли з кімнати й не мовили ні слова, аж поки піднялися на два поверхи вгору. Як гарно — не чути страхітливого смороду троля, не кажучи вже про щастя не бачити його.
— Нам мали б дати більше, ніж десять очок, — невдоволено буркнув Рон.
— Тобто більше, ніж п'ять, якщо відкинути ті, що втратила Герміона.
— Слухай, вона класно заступилася за нас! — визнав Рон. — Але ми ж її врятували!
— Її, може, й не треба було б рятувати, якби ми не замкнули її з тією потворою, — нагадав йому Гаррі.
Хлопці підійшли до портрета Гладкої Пані.
— Свиняче рило! — гукнули вони і ввійшли до гуртожитку.
У вітальні був гамір і тіснява, кожен пригощався святковими стравами. Лише Герміона самотньо стояла коло дверей і чекала на них. Якийсь час усі троє розгублено мовчали. А тоді, не дивлячись одне на одного, разом сказали: "Дякую" — й рушили по тарілки.
Але з того моменту Герміона Ґрейнджер стала їхньою приятелькою. Бувають такі події, після яких просто не можна не стати друзями, й однією з таких подій була їхня перемога над кількаметровим гірським тролем.
