Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Детские » Детская фантастика » Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин (книга жизни TXT) 📗

Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин (книга жизни TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин (книга жизни TXT) 📗. Жанр: Детская фантастика. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

- Де се ми йдемо? - засапано спитав Геґрід, гупаючи вслід за Гаррі своїми ножиськами, аж підлога тріщала.

- Я й сам добре не знаю, - відповів Гаррі, вкотре навмання завертаючи за ріг, - але Рон і Герміона мають бути десь тут.

У коридорі попереду лежали перші жертви битви: два кам’яні ґарґуйлі, що зазвичай охороняли вхід до вчительської, були розтрощені закляттям, що влетіло крізь ще одне розбите вікно. Їхні уламки ледь помітно ворушилися на підлозі, а коли Гаррі перестрибував відірвану кам’яну голову, та кволо простогнала:

- Ой, не зважайте на мене... я просто лежу собі й кришуся.

Бридка ґарґуйляча пика нагадала раптом Гаррі мармурове погруддя Ровіни Рейвенклов, що стояло вдома у Ксенофілія з тим чудернацьким головним убором... та ще статую у рейвенкловській вежі з кам’яною діадемою на білих кучерях...

Дійшовши до кінця коридору, пригадав ще одне кам’яне зображення: погруддя бридкого літнього чаклуна, якому Гаррі власноруч почепив на голову перуку й стару побиту тіару. Ця згадка обпалила його, наче ковток вогневіскі, і він аж спіткнувся, ледь не впавши.

Нарешті він збагнув, де його чекає горокракс...

Том Редл, який не довіряв нікому і завжди діяв сам, міг зарозуміло припустити, що лише він, він один, спромігся розгадати найсокровенніші таємниці Гоґвортського замку. Звісно, що Дамблдор і Флитвік, ці зразкові учні, ніколи не опинялися в цьому заповітному місці, а от його, Гаррі, свого часу заносило вбік від правильного шляху... отут, нарешті, й була та таємниця, відома тільки йому і Волдеморту, що так і залишилась недоступна Дамблдорові...

Його сполохала професорка Спраут, що пролетіла повз нього разом з Невілом та ще півдесятком інших учнів, які, затуливши вуха спеціальними навушниками, несли величезні рослини в горщиках.

- Мандрагори! - прокричав на бігу Невіл, озирнувшись на Гаррі. - Перекинемо їх через мур... їм не сподобається!

Гаррі тепер знав, куди йти. Наддав ходи, Геґрід з Ікланем намагалися не відставати. Вони минали портрет за портретом, і з ними бігли намальовані персонажі, усі ті чаклуни й відьми у гофрованих комірах і панталонах, в обладунках і мантіях. Вони перестрибували в сусідні картини й повідомляли новини з інших частин замку. Коли Гаррі з Геґрідом добігли до кінця коридору, замком трусонуло, і на одному постаменті з шаленою силою вибухла велетенська ваза. Гаррі зрозумів, що вже діють набагато зловісніші чари, ніж ті, що їх вичакловували викладачі та члени Ордену.

- Усьо файно, Ікланю... всьо файно! - заволав Геґрід, але величезний пес-вовкодав кинувся навтьоки від скалок порцеляни, що пирснули навсібіч, наче шрапнель. Геґрід потупотів навздогін за переляканим псом, покинувши Гаррі на самоті.

Тримаючи напоготові чарівну паличку, він ішов коридорами, що трусилися від влучань закляттями. В одному з коридорів його супроводжував, перестрибуючи з картини в картину, маленький намальований лицар сер Кадоґан. Він бряжчав обладунками й вигукував підбадьорливі слова, а його маленький коник трюхикав поруч.

- Трясогузки й гультіпаки, шолудиві пси, провчи їх усіх, Гаррі, нехай начуваються!

Гаррі завернув за ріг і побачив Фреда з групкою учнів, серед яких були Лі Джордан і Анна Ебот. Вони стояли біля ще одного порожнього постаменту, статуя з якого досі затуляла таємний хід. Усі тримали напоготові чарівні палички і прислухалися, що діється в прихованому тунелі.

- Гарна нічка! - крикнув Фред, коли замок знову здригнувся, і Гаррі помчав далі, зляканий і водночас підбадьорений. Він забіг у ще один коридор, де було повно сов, а місіс Норіс сичала й намагалася дістати їх лапами - поза сумнівом, тільки для того, щоб загнати на місце...

- Поттере!

Еберфорс Дамблдор стояв, перегородивши коридор, з чарівною паличкою напоготові.

- Через мій шинок перейшли вже сотні дітлахів, Поттере!

- Я знаю, ми їх евакуюємо, - сказав Гаррі. - Волдеморт...

- ...напав, бо йому не вручили тебе, - закінчив за нього Еберфорс, - я не глухий, це чув цілий Гоґсмід. А ви не додумалися затримати кількох слизеринців заручниками? Там же були діти смертежерів, а ви їх просто переправили в безпечне місце. Чи не розумніше було залишити їх тут?

- Це Волдеморта не спинило б, - заперечив Гаррі, - а крім того, ваш брат так не вчинив би.

Еберфорс заскрипів зубами й кудись побіг.

Ваш брат так не вчинив би... але ж це була правда, подумав Гаррі, знову перейшовши на біг. Дамблдор, який так довго захищав Снейпа, ніколи не вимагав би викупу за учнів...

Аж ось нарешті він завернув за останній ріг і, не знаючи, лютувати йому чи радіти, побачив їх - Рона й Герміону з оберемками довгих, вигнутих і брудних жовтуватих предметів. У Рона під пахвою була ще й мітла.

- Де ж ви пропадали? - закричав Гаррі.

- У Таємній кімнаті, - відповів Рон.

- У Таємній... що? - перепитав Гаррі, зупиняючись.

- Це Рон, це його ідея! - важко дихаючи, пояснила Герміона. - Просто блискуча, правда? Ми ж чекали, коли ти пішов, і я сказала Ронові, що навіть як ми ту річ знайдемо, то як її знищити? Ми й чаші ще не позбулися! І тут йому сяйнула ця думка! Про Василіска!

- Про що?

- Про те, що нищить горокракси, - спокійно пояснив Рон.

Гаррі глянув на те, що тримали в руках Рон і Герміона: великі вигнуті ікла, видерті, як він тепер зрозумів, з черепа мертвого Василіска.

- Як же ви туди потрапили? - здивувався він, дивлячись то на ікла, то на Рона. - Там потрібно говорити парселмовою!

- А він і говорив! - прошепотіла Герміона. - Покажи йому, Роне!

Рон жахливо, здушено засичав.

- Так ти робив, відкриваючи медальйон, - вибачливо пояснив він Гаррі. - Я мусив випробувати кілька варіантів, - він скромно стенув плечима, - і врешті-решт ми там опинилися.

- Рон був просто неймовірний! - захоплено сказала Герміона. - Неймовірний!

- Отже... - ледве стримував хвилювання Гаррі. - Отже...

- Отже, ще один горокракс був та загув, - повідомив Рон і вийняв з-під куртки потрощені рештки чаші Гафелпаф. - Це Герміона проштрикнула. Вирішила, що тепер її черга. Вона ще ж не отримувала того кайфу.

- Геніально! - вигукнув Гаррі.

- Та що там, - відмахнувся Рон, утім, явно собою задоволений. - Ну, а які новини в тебе?

На цих словах угорі щось вибухнуло. Вони глянули на стелю, з якої сипався порох, і почули віддалений крик.

- Я знаю, яка на вигляд діадема, і знаю, де вона лежить, - швидко пояснив Гаррі. - Він заховав її саме там, де я колись ховав свій старий підручник з настійок, де всі століттями ховали різні речі. Він думав, що, крім нього, ніхто там не знайде. Ходімо!

Стіни знову здригнулися, а він повів друзів через прихований вхід, а тоді сходами вниз до кімнати на вимогу. Там не було нікого, крім трьох жінок: Джіні, Тонкс і підстаркуватої відьми в поїденому міллю капелюшку, в якій Гаррі відразу впізнав Невілову бабусю.

- А, Поттер, - сказала вона таким тоном, ніби вже давно його чекала. - Скажи, як там ситуація.

- Усе нормально? - запитали одночасно Джіні й Тонкс.

- Та ніби так, - відповів Гаррі. - А в переході до «Кабанячої голови» ще хтось є?

Він знав, що кімната не перетвориться, поки в ній залишається хоч хтось.

- Я нібито була остання, - сказала місіс Лонґботом. - Я ще й заблокувала тунель, бо нерозумно залишати його відкритим, якщо Еберфорс уже покинув шинок. Ти бачив мого внука?

- Він бере участь у битві, - відповів Гаррі.

- Ну, звісно, - гордо промовила стара пані. - Ви вже вибачте, але мушу піти йому на підмогу.

Навдивовижу спритно вона вибігла по сходах.

Гаррі подивився на Тонкс.

- Я думав, ви з Тедді у твоєї матері.

- Я не могла витримати невідомості... - зболено пояснила Тонкс. - Вона з ним побуде... а Ремуса ви бачили?

- Він планував вести бійців у наземному бою...

Нічого не кажучи, Тонкс вибігла.

- Джіні, - сказав Гаррі, - мені дуже прикро, але ти теж повинна піти. Ненадовго. А тоді знову повернешся.

Перейти на страницу:

Роулинг Джоан Кэтлин читать все книги автора по порядку

Роулинг Джоан Кэтлин - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Гаррі Поттер і Смертельні реліквії отзывы

Отзывы читателей о книге Гаррі Поттер і Смертельні реліквії, автор: Роулинг Джоан Кэтлин. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*