Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Детективы и триллеры » Шпионские детективы » В погоні за привидом - Томан Николай Владимирович (книги без регистрации бесплатно полностью сокращений txt) 📗

В погоні за привидом - Томан Николай Владимирович (книги без регистрации бесплатно полностью сокращений txt) 📗

Тут можно читать бесплатно В погоні за привидом - Томан Николай Владимирович (книги без регистрации бесплатно полностью сокращений txt) 📗. Жанр: Шпионские детективы. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

— Ну, і кого ж ти все-таки намітив би в його двійника? — знову запитав Саблін.

— Климова можна або капітана Гунібекова, — відповів Осипов, в думці уявляючи собі зовнішній вигляд кожного з названих ним співробітників.

— Ти виходиш тільки із зовнішніх даних, — незадоволено поморщився генерал, зупиняючись перед полковником. — Знаю я їх обох. Їм не під силу буде справитися з цим противником. Тут потрібна значно більша досвідченість. А що ти скажеш про майора Єршова?

— Про Єршова? — здивувався полковник.

— Так, так, про Єршова, — трохи підвищуючи тон, повторив генерал. — Я знаю, що ти з ним не дуже в злагоді, але в мене про нього інша думка. У Єршова великий досвід ще з часу Вітчизняної війни. Полковник Астахов про нього завжди добре відзивався. У тебе, правда, він трохи підкис, але в цьому ти сам винен: не там його використовуєш, де треба.

— Гаразд, — помовчавши трохи, погодився Осипов, — припустімо, що майор Єршов справді має всі ті якості, які необхідні для виконання цього нелегкого завдання. Але зовнішність?.. Хоча б про приблизну зовнішню схожість забувати не слід.

— Приблизна схожість, по-моєму, теж є, — настоював на своєму Саблін. — Зріст майже той самий, колір обличчя такий же — смуглявий від загару — і очі чорні…

— А вираз обличчя? — перебив Сабліна Осипов. — У нього ж справжнє обличчя актора характерних ролей, чи як це там у театральних діячів називається! Що ти, Ілля Ілліч! Єршов всім в очі впадає. Та ще й вуса до того ж.

— Ну, вуса і поголити можна, — спокійно заперечив Саблін. — А щодо акторів, то ти до речі пригадав. Хороший контррозвідник повинен актором бути і вміти перевтілюватися. А Єршова я вважаю хорошим контррозвідником. Для користі справи він зживеться і з роллю Мухтарова.

Помітивши, що Осипов знову збирається заперечити, генерал нахмурився і додав майже офіціально:

— Отже, Панасе Максимовичу, на це діло призначимо ми Єршова. Таке моє рішення, і не будемо більше повертатися до цього питання… А тепер ось що треба вирішити. — Саблін знову присів до стола. — Як бути Єршову під час зустрічі з Привидом? Я думаю, що арештувати його Єршов повинен буде тільки в тому разі, коли в його руках виявляться безперечні докази шпигунської діяльності Привида. Адже поки що в нас немає нічого такого, що ми могли б пред'явити йому як обвинувачення.

— Так, все або не дуже вагоме, або дуже застаріле, — відповів Осипов, дістаючи із стола папку, в якій були зібрані матеріали про Привида. — А таку міжнародну знаменитість потрібно, звичайно, спіймати на гарячому, щоб і кара була по заслузі. Нелегке буде завдання.

— Нелегке, — погодився Саблін і додав — Тому і пропоную доручити це завдання майору Єршову. Я вірю в цю людину.

Майор Єршов у поганому настрої

Сьогодні у майора, незважаючи на вихідний день, настрій був поганий, як, зрештою, і всі останні дні. Ось уже другу годину лежав він на дивані, не маючи бажання ні спати, ні читати. Та й думати якось не думалося. Думки були дрібні, випадкові, стрибали, як горобці за вікном, за яким так уважно і насторожено стежив улюблений кіт майора Дімка.

Навіть телефон дратував сьогодні Єршова, і він вимкнув його.

Не дуже подобалася майору робота у відділі полковника Осипова. Не звик він до такої роботи. Нудно було вивчати чужі донесення, вести листування, давати вказівки, погоджуючи майже кожне слово з причепливим і педантичним полковником. Він пригадував час, коли служив з капітаном Астаховим у генерала Погодіна. Ось це була справжня робота, повна небезпеки і напруження всіх душевних і фізичних сил.

Спала на думку цікава операція, коли їм вдалося розплутати страшенно тонку систему шпигунства німецьких фашистів за допомогою телевізійної установки.

Астахов з того часу дуже пішов угору. Кажуть, тепер полковником десь. От би з ним знову попрацювати! Пригадалися і ще більш давні часи, коли Єршова випустили з курсів молодших лейтенантів. Він тоді ще тільки освоював командирську мову і з задоволенням прийняв під свою команду взвод молодих ненавчених солдатів. Сам займався з ними стройовою підготовкою, не передоручаючи цієї справи своєму помічникові, старому досвідченому служаці, старшому сержантові з надстроковиків.

Приємно було викрикувати гучним голосом морозного зимового ранку чіткі, різкі слова команди. А як сніг рипів під чоботами його солдатів, що дружно крокували польовими дорогами прифронтового тилу!

Єршов зітхнув і так енергійно повернувсь зі спини на бік, що на дивані навіть пружини заскрипіли. Кіт Дімка одірвався на мить від захоплюючого видовища за вікном і здивовано подивився на свого хазяїна. Кіт був великий, чорний, з лискучою шерстю. Тільки вуса і маніжка були в нього світлі та кінчики лап біліли, як рукавички у аристократа.

Коли Дімці набридло даремне спостереження за горобцями, які нахабно розгулювали по карнизу за зачиненим вікном, він зіскочив з підвіконня, лінивою ходою підійшов до дивана і, подивившись в сумні очі хазяїна, безцеремонно вибрався до нього на бік.

Єршов зрадів компанії Дімки: можна було хоч трохи розважити душу.

— Ну, чого завітали, Дімич? — мляво запитав він Дімку, до якого завжди в хвилину меланхолії звертався на «ви».

Дімка хоч і не розумів людської мови, зате чудово розбирався в інтонаціях голосу. З журливого мурликання, яким він відповів на питання хазяїна, було видно, що він цілком поділяє його похмурі думки.

— А що, коли нам, друже, подати рапорт про перевод на іншу роботу або, ще краще, в інше місто?

Здавалось, що Дімка нічого не має проти цього.

— Досить нам, чорт візьми, тут пліснявіти!.. Як ви на це дивитеся?

Думка Дімки залишилася нез'ясованою, бо хазяїн несподівано зсадив його на підлогу і, накинувши на плечі кітель, пішов відчиняти вхідні двері — зовні хтось дуже рішуче натискував кнопку електричного дзвінка.

Відчинивши двері, Єршов розгубився — перед ним стояв Саблін.

— Товариш генерал! — здивовано вигукнув Єршов, квапливо поправляючи кітель, що сповзав з одного плеча.

— Як бачите… Але що ж ви, дорогий мій, до телефону не підходите? Дзвоню вам, а ви, мабуть, спите собі? Чи телефон зіпсувався?

— Так, пустує чогось, — зніяковіло промовив Єршов, пропускаючи Сабліна вперед.

Генерал жив у цьому ж домі, що й майор — на кілька поверхів нижче. Іноді він запрошував Єршова до себе або заходив до нього поговорити про справи чи просто зіграти в шахи.

— Ви що ж, тільки вдвох з Дімкою дома? — запитав він, входячи до кімнати і сідаючи на диван поруч з котом, який кокетливо вигнув спину і привітно підняв хвіст. — Ганни Петрівни немає?

— До сестри поїхала.

— Ну що ж, тоді нам ніхто тут не заважатиме поговорити про одну дуже важливу справу. Сідайте, Андрію Миколайовичу, і слухайте уважно.

Напередодні від'їзду

Днів зо три пішло у Єршова на старанну підготовку до виконання завдання генерала Сабліна. Він вивчав секретні коди Мухтарова й Жанбаєва і тренувався швидко ними користуватися. Провів декілька практичних занять з радіотехніки з інженерами і радіомайстрами-спеціалістами по монтажу і ремонту радіоапаратури, досконало вивчив рацію Мухтарова.

На четвертий день, прийшовши до генерала Сабліна, Єршов доповів йому, що він цілком готовий до виконання завдання.

— Не буду вас екзаменувати, Андрію Миколайовичу, — сказав генерал, із задоволенням розглядаючи ставну фігуру майора. — Ви людина бувала. Повинен вас попередити однак, що противник дуже обережний, а отже, досвідчений. Ідуть про нього чутки, як про невловного. Дали і прізвисько відповідно до цього — «Привид». Ми вже зробили запит на адресу, знайдену в Мухтарова, і нам відповіли, що в Аксакальську справді тимчасово прописаний кандидат історичних наук Каниш Жанбаєв, але що його нікому з працівників МВС поки що не вдалося побачити. Щоб вони там не сполохали цього Привида, я дав вказівку: нічого поки що проти нього не вживати і не проявляти до нього надмірної цікавості. Ви приїдете — самі в усьому розберетесь. Зв'язок з нами триматимете через лейтенанта Малиновкіна, якого до вас прикомандирують. Все ясно?

Перейти на страницу:

Томан Николай Владимирович читать все книги автора по порядку

Томан Николай Владимирович - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


В погоні за привидом отзывы

Отзывы читателей о книге В погоні за привидом, автор: Томан Николай Владимирович. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*