Капітан далекого плавання - Константин Теодор (книги без регистрации полные версии .TXT) 📗
Як тільки він вийшов з ванни, до каюти безшумно ввійшов лакей і почав накривати стіл. В нього був такий гордий і незалежний вигляд, як у маршала, котрий обходить ряди своєї гвардії.
— Пан Вал зараз прийде, — повідомив лакей.
— Який пан Вал?
— А той, що привіз вас сюди.
— А ти можеш сказати мені, де я знаходжуся?
— На яхті «Туман», пане.
— Кому вона належить?
— Трестові «Туман», пане.
— Дивна назва… А чим займається цей трест?
— Приватними таємними дослідженнями, пане.
— Ти не можеш точніше сказати, що треба розуміти під приватними таємними дослідженнями?
— Не маю права. Може, вам скаже пан.
Пан Вал не примусив себе довго чекати.
— Запізнився на п'ять хвилин. Прошу пробачити. Звичайно я точний. Сугаре, можеш нести страву, — кивнув лакеєві. Той вклонився і щез за автоматичними дверима.
— Яке вино ви п'єте? — спитав Вал.
— Вип'ю горілки, але, мабуть, у вас її нема.
— На ваше щастя, маємо. Капітан передбачав. До речі, він теж любить горілку, — пан Вал налив у чарки жовтуватої рідини з приємним запахом.
— Хто, ви кажете, передбачив мою схильність до горілки?
— Капітан далекого плавання.
— Власник цього судна?
— Хіба Сугар не казав вам, що яхта належить трестові «Туман»?
— А як прізвище капітана?
— Капітан далекого плавання.
— Та це ж не прізвище.
— Це його прізвище!
— Ви жартуєте.
— Анітрохи, дорогий пане. Це прізвище, під яким його знають усюди.
— Виходить, пан Капітан далекого плавання передбачив мою схильність до горілки?.
— Саме він. Тож піднімемо чарки, пане Баділа! Вітаю вас на яхті!
— Пане Вал, нащо мене сюди привезли?
— Пане Баділа, горілка чудова й достойна всякої похвали. Ми говоритимемо лише про напої. Навіщо псувати апетит розмовами про справи? Після обіду та доброї чарки зможемо й про інше. Згодні?
— Якщо я скажу навпаки, то хіба від того щось зміниться?
— Це мені подобається. Видно, ви людина розсудлива, пане Баділа. Причому це у ваших інтересах.
Вечеря була розкішна. Вал розповідав непристойні анекдоти, від яких Сугар морщився, але той наче його не помічав, а смакував пікантні історійки, яких можна було наслухатись у казіно Монте-Карло. Нарешті повечеряли й мовчки розсілись по кріслах з чарками коньяку в руках. Пан Вал заговорив першим:
— Тепер я готовий вас вислухати, пане Баділа, й по можливості відповісти на запитання, які вас цікавлять.
— На щасливий початок я не сподіваюсь, — нахмурився Раду. — Хочу знати, для чого мене викрали й привезли сюди.
— Облишмо про це.
— Але воно для мене найважливіше.
— Матимете відповідь дещо пізніше й від когось іншого.
— Від кого саме?
— Від Капітана далекого плавання.
— Коли?
— Звісно, не цієї ночі. Мабуть, завтра, а може й післязавтра.
— Якщо не хочете відповідати, то в мене виникає припущення, що…
— Ви не ображайтесь, пане Баділа, але ваше припущення щодо моєї особи мене мало цікавить. Якщо у вас е інші запитання, то я готовий на них відповідати.
— Дещо запитаю. Наприклад, яку продукцію виробляє трест «Туман»?
— Дорогий пане Баділа, про те вам уже казав Сугар.
— Він мені нічого не казав.
— Трест займається приватними таємними розслідуваннями.
—І це ви вважаєте за відповідь?
— Мене неприємно вражає ваша наївність.
— Допоможіть мені зрозуміти.
— Тут поєднується дуже багато справ, від найпростіших до найскладніших. Наприклад, одна з найпростіших: нам треба довести, що пан ікс чи пані ігрек в домашньому побуті оскверняють святі канони церкви.
— Чи не можете ви мені навести якусь складнішу справу?
— Обійдемо це питання.
— Мене вкрадено для простої чи складної справи?
— Обійдемо й це питання. Ви у свій час отримаєте відповідь від Капітана далекого плавання.
— Тоді ще одне запитання: якій нації належить трест «Туман»? За назвою «Nebel» схоже, що він повинен бути німецьким?
— Це інтернаціональна організація.
— Гаразд, але ж повинен він мати якесь пристановище? Кожен трест повинен бути в якійсь країні.
— Трест ніде не зареєстровано, а пристановище він має, скажімо, на «Тумані-1».
— Це яхта, на якій ми знаходимось?
— Ні, ця яхта — «Туман-2».
— Так, але ж цьому «Туманові» необхідно плавати під якимось прапором.
— Авжеж. Він плаває під прапором тієї країни, яка майже не має власного флоту й наймає судна за відповідну плату. Врахуйте, ті країни платять мито менше за наймане судно, ніж за своє власне.
— Які ж це країни?
— Та багато їх — різні дрібненькі держави.
— А викрадення людей теж входить у методи роботи цього тресту?
— Щоб досягти мети, трест використовує всі доступні йому засоби.
— Навіть злочин?
— Злочин? Люди можуть зникати. Коли зникне якась людина — це ще не означає, що її вбили.
— А як розуміти моє зникнення?
— Ви не зникли. Просто поїхали прогулятися на кілька днів у Північну Францію, притому особисто про це повідомили власника готелю. До речі, за вами зберігається номер у готелі до вашого повернення.
— Невже ви гадаєте, що власник готелю повірить у телефонну розмову? В нього може виникнути підозра щодо мого імені, й тоді…
— Для цього у власника готелю не буде причин, дорогий пане Баділа. Ви заплатили за номер наперед за весь час вашої відсутності.
— Виходить, за мене платив трест «Туман»?
— Трест не зважає на витрати, дорогий пане, тому й добивається успіхів у всьому.
В цю мить відчинились двері, й на порозі каюти з'явилась жінка у мундирі морського офіцера.
— Яка несподіванка! Капітан яхти «Туман-2» удостоїв нас честі своїм візитом, — зрадів пан Вал. — Дорога міс Голлу, це наш гість, пан Баділа.
— Вітаю вас із щасливим прибуттям на мій корабель, пане, — сказала жінка французькою мовою.
— Пан Баділа краще володіє німецькою мовою.
— Дуже добре, тоді ми розмовлятимемо по-німецьки, мені все одно. То як ви себе почуваєте на моєму кораблі?
— Ви, фрейлейн… Капітан далекого плавання?
— Я? Ні, звідки ви взяли?
— Ви ж казали… — звернувся до Вала Раду.
— Та ви плутаєте, пане Баділа. Капітан далекого плавання не командує яхтою «Туман-2». Він — головний директор нашого тресту.
— Ви мене з ним випадково сплутали, — засміялася міс Голлу, — і не відповіли, як ви себе почуваєте на моєму кораблі.
— Коли не брати до уваги мій приїзд сюди не з власної волі, то можна сказати — чудово, міс. Проте з нетерпінням чекаю, коли зможу виїхати звідси.
— Розумію… Але запевняю, коли ви звикнете до корабля, то, їй-богу, почуватимете себе непогано, — усміхнулася міс Голлу.
— На жаль, міс Голлу, пан Баділа залишить ваш корабель ще до того часу, коли почне звикати, — сказав Раду.
— Господи, яка я безталанна, — скривилася Голлу, — і чомусь завжди помиляюся. Мені здавалось, що ви пробудете на кораблі хтозна-скільки. Але при ситуації, в якій ви перебуваєте… Ой, здається, знову кажу дурниці.. Правда ж, Вале?
— Дорога міс Голлу, така ваша доля: кожного разу казати ті речі, про які слід мовчати, але ви це робите досить мило, й ніхто на вас не ображається,
— Справді? І ви, пане, теж вважаєте, що я приваблива? — звернулася вона до Раду.
— Міс Голлу, — мовив той, бажаючи зробити її приємність, — у всьому світі дуже мало знайдеться таких гарних жінок, як ви.
— Як це мило з вашого боку, пане!.. — Потім мовила до Вала: — Ви не дасте мені щось випити?
— Що ви бажаєте, міс Голлу?
— А ви що п'єте?
— Коньяк.
— Я, мабуть, вип'ю зараз коктейль, який сама приготую.
Міс пройшла до буфета і з спритністю досвідченого бармена приготувала собі напій.
— Боже, яка нудьга!.. А вам легка музика подобається? — І не дочекавшись відповіді, ввімкнула радіоприймач. Залунала мелодія танцювальної музики.
— Пане Баділа, чи не хочете мене запросити на танець?
— Міс Голлу, в іншому місці мені було б дуже приємно з вами потанцювати, а тут я полонений, і мені зовсім не до танців.
