КРАХ - Родригес Альберто (книги бесплатно txt) 📗

«Чекають когось, — подумав Роландо. — Отже, і ми маємо ще час».

Раптом чоловік, який копався в моторі, сів у машину, і «понтіак» рушив.

Одразу механік підкликав офіціанта і розплатився. Коли механік сів у машину і від'їхав, Оскар встав, підійшов до його столика, забрав покреслену серветку і сховав до кишені.

— Поїхали, — сказав він Роландо.

— «Хота-1», «Хота-1», говорить «Пантера-9». Прийом.

Велосо взяв трубку.

— «Пантера-9», говорить «Хота-1». Слухаю. Прийом.

— «Понтіак» і «шевроле» тільки-но від'їхали від кафетерію «Тарамар», — доповів Оскар. — Рушати за ними? Прийом.

— Рушай за ними, доповідай усе, що побачиш.

— Бланко, — покликав Велосо. — Подивись по карті, де «Пантера-11». Час їй вступати в гру.

Вантажна машина виїхала зі стоянки «Тарамар» і помчала по Віа Бланка в напрямку до Гавани.

— Щось їх не видно, — звернувся Оскар до Роландо. — Очевидно, вони повернули вище, там за річкою Тарара.

Перетнувши міст, вантажна машина виїхала на шосе. Десь за сто метрів попереду біля кювету стояв молоковоз.

— Що б йому там робити? — запитав Роландо. В цю мить Роландо і Оскар побачили, як «понтіак», який ішов їм назустріч, розвернувся і зупинився зразу за молоковозом.

— Ти бачиш! — вигукнув Оскар, вказуючи на машину. — Придивись до неї уважно, коли ми проїжджатимемо повз них.

Вантажна машина пройшла поруч з молоковозом і «понтіаком» і поїхала далі в напрямку до Гавани.

— Крім шофера, в «понтіаку» сидить ще два чоловіки у військовій формі, — констатував Роландо.

— А шофер молоковоза з ними?

— Я не зміг роздивитися. Можливо, це один з них. Треба доповісти капітану.

Отримавши повідомлення від Роландо, капітан послав до молоковоза «Пантеру-11», спостерігача. Спостерігач прибув якраз вчасно, щоб побачити, як «понтіак» віддалявся на великій швидкості. «Пантера-11» трохи загальмувала. Молоковоз виїхав на шосе, потім звернув у селище Селімар.

— «Пантера-11»! Зупинись на вказаному місці! — наказав Велосо.

— Зараз вони тут, — сказав Бланко, вказуючи на карту. — Тобто кожен їх рух буде видно «Циклону-3».

— Капітане, — озвався радіооператор. — «Циклон-2» доповів, що експерти закінчили обстеження і залишили будинок.

— Передай, нехай затримаються. Ми ще не знаємо, чи повернуться туди ці люди, — наказав Велосо. — Передай також «Циклону-3», щоб він доповідав про рух молоковоза, який зараз проїде по його зоні.

Боєць, якого Велосо залишив біля гаража бензозаправної станції в Бакуранао, уважно стежив за машинами, які проїздили по Віа Бланка. З командного пункту його сповістили, на які машини треба звертати особливу увагу, і він пильно спостерігав за дорогою крізь широкі вікна гаража.

Як тільки молоковоз підійшов до мосту, спостерігач негайно доповів про це по радіотелефону.

— Поглянь, скільки людей у ньому, — передали йому з Центру.

Через кілька секунд повз вікна пройшов молоковоз.

— Тільки один шофер. У молоковозі лише одна людина.

— А блакитний «шевроле-55» не проходив?

— Ні.

— Чекай.

Спостерігач знову звернув погляд на дорогу, звідки з'явився молоковоз. Чекати довелося не довго. Через кілька хвилин блакитний «шевроле» в'їхав на місток. Спостерігачеві було добре його видно, і він одразу доповів на командний пункт.

Капітан відійшов від рації.

— Якщо їх немає в жодній з машин, де ж вони?

— Дуже дивно, — сказав лейтенант. — Як тільки з'явився молоковоз, я подумав, що вони хочуть ним скористатися, щоб проникнути на завод. На «шевроле» цього зробити не можна — вони не сховалися в цій машині, це — безглуздя.

— Припустімо, вони сховалися в молоковозі, — сказав Велосо.

— Логічно, капітане. Проте я не думаю, що вони в кабіні. Адже пост біля прохідної їх не пропустить.

— Отже, можна зробити два висновки: або вони залишилися в Селімарі, або сховалися в молоковозі. Передайте наказ патрулям, щоб прочесали той район.

— Не ясно, — сказав лейтенант, — нащо вони взяли військову форму. Щоб захопити молоковоз чи щоб проникнути на завод?

— Справді дивно, — сказав Велосо. — Нащо їм ховатися в молоковозі, коли на них військова форма? Простіше було б з'явитися у формі і спробувати обманути охорону.

— Невже ви думаєте, що охорона дозволила б себе ошукати?

— Не думаю, — згодився Велосо. — Та спробувати вони можуть.

«Понтіак» зупинився біля будинку в Бока Сієга. Чоловік виліз із машини, подивився на всі боки і наблизився до гаража. Там він сів у «кадилак» і вивів його на вулицю. Потім пересів у «понтіак», загнав машину в гараж. Діяв він швидко і спритно, вкрай обережно. А з пункту спостереження пильнували за кожним його рухом.

Була шоста година тридцять три хвилини.

Велосо і Бланко, прибувши на завод, поспішили в будинок пожежної охорони.

Крім аварійних телефонів, що зв'язували пожежну охорону з різними ділянками заводу, тут ще встановлено щит для зв'язку з кожним із співробітників державної безпеки, які брали участь в операції. Кабінет чергового офіцера протипожежної охорони був перетворений на командний пункт.

У кабінеті були два співробітники Департаменту державної безпеки: Гомес, оператор зв'язку, і Фуллєда, а також лейтенант Родольфо дель Корраль, начальник протипожежної охорони заводу. Співробітники державної безпеки були вдягнуті в форму пожежників.

— Привіт! — привітав усіх Велосо і одразу ж підійшов до Фуллєди. — Попередь пости, що контрреволюціонери під'їхали ні молоковозі. Можливо, хтось із них сховався всередині.

— Пробач, — звернувся Велосо до лейтенанта дель Корраля, з яким дружив ще з часів служби в армії, — що ми окупували твій кабінет. Бланко сказав, що в тебе син захворів.

— Та нічого серйозного.

— Ну доповідай, що зроблено, — знову звернувся Велосо до лейтенанта Фуллєди:

— Єсть, капітане. Робітники нічого не підозрюють. Усі пости посилено нашими людьми. Начальники змін теж у курсі справи Особливо в відділі «F», куди, як ми гадаємо, прямують диверсанти. Біля начальників змін є також наші люди на всяк випадок.

— А фахівці з вибухівки?

— Напоготові. Обладнання теж.

— Залишається тільки чекати, — сказав Велосо.

Неділя, 24 березня, 6-та година 44 хвилини. Два співробітники державної безпеки, які були в першій вартівні, дістали попередження про прибуття молоковоза з диверсантами. Капітан наказав їм перевірити, чи є в машині сховані люди.

Молоковоз звернув з Віа Бланка на гілку, яка вела до заводу.

— Перевір його ти, — сказав Херардо, — та не забудь інструкції, адже ти вперше на цьому посту.

— Не хвилюйся, — відповів Фаусто.

Машина зупинилася, і Фаусто почав помалу обходити її, в той час як його товариш заговорив з шофером.

Фаусто звернув увагу на те, що кришка верхнього люка цистерни прилягає не щільно.

«Але ж, — подумав лейтенант, — молоко не вихлюпнуло крізь отвір. Отже, там є щось, що заважає закрити кришку герметично, але не дає молоку виливатися. Думаю, що капітан Велосо хотів знати саме це».

Фаусто махнув товаришеві, який перевіряв посвідчення шофера. Той повернув посвідчення.

— Порядок, — сказав він. — Кафетерій по дорозі до другою поста.

Молоковоз не від'їхав і кількох метрів, як Фаусто зв'язався по радіо з Велосо.

Молоковоз наблизився до другого поста. Один із співробітників, який сидів у будці, саме слухав вказівки капітана по рації. Другий балакав із шофером. Потім покликав свого товариша, а сам пішов із шофером, щоб показати місце зливу молока.

Коли вони повернулися, шофер спробував завести мотор, але той не заводився.

Постовим довелося підштовхнути молоковоз, і тільки тоді він зрушив з місця.

З будинку заводоуправління співробітник доповідав капітану Велосо про все, що бачив крізь вікно:

— …вони витягли бачок з верхнього люка цистерни. З люка вилізає якийсь чоловік, на ньому комбінезон з водовідштовхувальної тканини. Зараз вилізає другий…

— …Які літери? — запитав Велосо. — Подивись, чи не ППО часом?