Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Детективы и триллеры » Прочие Детективы » Суддя та його кат - Дюрренматт Фридрих (лучшие бесплатные книги .txt) 📗

Суддя та його кат - Дюрренматт Фридрих (лучшие бесплатные книги .txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Суддя та його кат - Дюрренматт Фридрих (лучшие бесплатные книги .txt) 📗. Жанр: Прочие Детективы. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Назад 1 ... 14 15 16 17 18 Вперед
Перейти на страницу:

— Звідки ви про це дізналися? — спитав Чанц.

— Просто зателефонував. Той, хто тієї ночі їхав через Інс та Ерлах, і був убивцею: ти, Чанц. Ти приїхав із Гріндельвальда. У пансіоні «Айгер» також є синій «мерседес». Ти вистежував Шміда кілька тижнів, знав кожен його крок, ти заздрив йому, бо він був здібний, заздрив його успіхам, його освіченості, заздрив, що в нього є така гарна дівчина. Ти знав, що він вистежує Ґастманна, ти навіть знав, коли він туди їздить, але ти не знав, навіщо. І тоді тобі до рук випадково потрапила його тека з документами, що лежала на письмовому столі. Ти вирішив взяти цю справу собі і вбити Шміда, щоб самому стати успішним. Ти правильно вирішив, що буде нескладно звинуватити в цьому вбивстві Ґастманна. Коли я побачив у Гріндельвальді синій «мерседес», я відразу збагнув, як ти діяв: просто винайняв машину в середу ввечері. Потім я перевірив це. Все інше дуже просто: ти поїхав до Лігерца через Шернельц і залишив машину у Тваннбахському лісі, перетнув ліс короткою дорогою через ущелину і таким чином потрапив на дорогу із Тванна до Ламбуена. Там біля скель ти дочекався Шміда, він упізнав тебе і здивовано зупинився. Відчинив двері, і тоді ти вбив його. Ти сам це мені розповів. І ось у тебе є все, до чого ти прагнув: його успіх, його посада, його машина і його дівчина.

Чанц слухав невблаганного шахіста, який поставив йому мат і завершив свою страхітливу трапезу. Свічки догорали тривожним полум'ям, світло грало на обличчях обидвох чоловіків, тіні згущувалися. У цій темній норі залягла мертва тиша, служниці більше не заходили до кімнати. Комісар сидів непорушно, здавалося, він навіть не дихає більше, мерехтливе світло осявало його все новими й новими хвилями — червоне полум'я, яке розбивалося об лід його чола і його душі.

— Ви бавилися мною, — поволі сказав Чанц.

— Я бавився тобою, — зі страхітливою серйозністю відповів Берлах. — Я не міг по-іншому. Ти убив Шміда, тож я мусив поставити тебе на його місце.

— Щоб убити Ґастманна, — додав Чанц, який раптом усе збагнув.

— Правильно. Я віддав півжиття, щоб викрити Ґастманна, і Шмід був моєю останньою надією досягнути цього. Я нацькував його на цього диявола в людській подобі, на цього аристократа, на цього дикого звіра. Але тут з'явився ти, Чанц, із твоїм смішним злодійським завзяттям, і забрав у мене мій єдиний шанс. Тоді я взяв тебе, убивцю, і перетворив на свою страшну зброю, бо ти був переконаний, що вбивця повинен знайти іншого вбивцю. Я зробив свою мету твоєю.

— Для мене це було справжнім пеклом, — сказав Чанц.

— Для нас обох це було справжнім пеклом, — вів далі комісар зі своїм страхітливим спокоєм. — Несподівана поява фон Швенді змусила тебе вдатися до крайнощів, потрібно було за всяку ціну звинуватити Ґастманна у вбивстві Шміда, і кожен крок убік від сліду, що вів до Ґастманна, міг привести до тебе. Тепер тобі могла допомогти тільки тека Шміда. Ти знав, що вона у мене, але не знав, що її забрав Ґастманн. Тому ти вдерся до мене в ніч із суботи на неділю. Тебе непокоїло також те, що я поїхав до Гріндельвальда.

— Ви знали, що це я до вас вдерся? — безбарвним голосом спитав Чанц.

— Я знав про це з першої миті. Усе, що я робив, мало єдину мету довести тебе до цілковитого розпачу. А коли цей розпач сягнув апогею, ти поїхав до Ламбуена шукати виходу.

— Один зі слуг Ґастманна почав стріляти, — сказав Чанц.

— Я сказав Ґастманнові в неділю вранці, що я пришлю когось убити його.

Чанц похитнувся. Його знову облив холодний піт.

— То ви нацькували нас із Ґастманном одне на одного, як звірів!

— Звіра на звіра, — невблаганно прозвучало з протилежного крісла.

— Тоді ви були суддею, а я — катом, — прохрипів Чанц.

— Це правда, — відповів комісар.

— І хоча я тільки виконував вашу волю, хотів того чи ні, я залишуся тільки злочинцем, людиною, яку переслідуватимуть!

Чанц піднявся і сперся здоровою правою рукою на край столу. Горіла ще тільки одна свічка. Чанц намагався запаленими очима відшукати в темряві обриси старого, але бачив лише нечіткі чорні тіні. Непевним рухом він торкнувся кишені плаща.

— Облиш, — почув він слова комісара. — Це не має сенсу. Люти знає, що ти у мене, та і жінки ще в будинку.

— Справді, це не має сенсу, — тихо відповів Чанц.

— Справу Шміда завершено, — сказав комісар у темряву кімнати. — Я не видам тебе. Але йди звідси! Куди завгодно! Я більше ніколи не хочу тебе бачити. Достатньо вже того, що я засудив одного. Геть! Геть!

Чанц похилив голову і поволі вийшов із будинку, злився із темрявою, а коли зачинилися вхідні двері і трохи згодом від'їхала машина, згасла свічка, востаннє освітивши старого, що заплющив очі.

Усю ніч Берлах просидів у кріслі, не встаючи і не рухаючись. Величезна, жадібна життєва сила, яка ще раз спалахнула в ньому, тепер згасла і збиралася зовсім його покинути. Сміливо і самовпевнено він ще раз наважився зіграти в гру, але в одному він збрехав Чанцеві. І коли на світанку до кімнати увірвався Лютц і розгублено повідомив, що машина Чанца потрапила під поїзд і його знайдено мертвим, комісар був смертельно хворий. У нього ледь вистачило сили попросити повідомити Гунгертобеля, що сьогодні вівторок і можна його оперувати.

— Усього лише один рік, — почув Лютц слова комісара, який втупився у скляний ранок за вікном. — Усього лише один рік.

Назад 1 ... 14 15 16 17 18 Вперед
Перейти на страницу:

Дюрренматт Фридрих читать все книги автора по порядку

Дюрренматт Фридрих - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Суддя та його кат отзывы

Отзывы читателей о книге Суддя та його кат, автор: Дюрренматт Фридрих. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*