Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Детективы и триллеры » Классические детективы » По багряному сліду - Дойл Артур Игнатиус Конан (чтение книг txt) 📗

По багряному сліду - Дойл Артур Игнатиус Конан (чтение книг txt) 📗

Тут можно читать бесплатно По багряному сліду - Дойл Артур Игнатиус Конан (чтение книг txt) 📗. Жанр: Классические детективы. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Це була висока кімната з безліччю пляшечок, вишикуваних в ряд або сяк-так притулених. Широкі низькі столи були розставлені безладно і щетинилися ретортами, пробірками й маленькими бунзенівськими пальничками з блакитним мерехтливим полум'ям. У кімнаті був один лише чоловік, що схилився над віддаленим столом, заглиблений у свою роботу. Почувши наші кроки, він озирнувся і схопився з радісним вигуком:

— Знайшов! Знайшов! — кричав він моєму супутникові, підбігаючи з пробіркою в руці до нього. — Я знайшов реактив, який осаджується гемоглобіном і більше нічим.

Якби цей чоловік відкрив золоту копальню, його обличчя не могло б сяяти більшою радістю.

— Доктор Уотсон, містер Шерлок Холмс, — познайомив нас Стемфорд.

— Дуже приємно, — промовив той сердечно, хапаючи мою руку з силою, якої я від нього не сподівався. — Ви, бачу, побували в Афганістані.

— А як ви про це дізналися? — спитав я здивовано.

— Не має значення, — сказав він, задоволено посміхаючись. — Ідеться про гемоглобін. Вам, звичайно, зрозуміла важливість цього відкриття?

— Це, безперечно, цікаво з точки зору хімії, — відповів я, — але практично…

— Ну, чоловіче, це найпрактичніше відкриття в судовій медицині за останні роки. Хіба ви не бачите, що це дасть нам безпомилкову пробу на кров'яні плями? Ідіть-но сюди! — Він рвучко схопив мене за рукав піджака і потяг до столу, за яким працював.

— Візьмімо трохи свіжої крові, — говорив він, штрикаючи довгою голкою свій палець і висмоктуючи добуту краплину крові хімічною піпеткою. — Тепер додаймо цю невелику кількість крові до літра води. Ви бачите, що в результаті суміш має вигляд чистої води. Пропорція не може бути більша, ніж один до мільйона. Однак я не маю ніякого сумніву, що ми дістанемо характерну реакцію.

Кажучи це, він вкинув до посудини кілька білих кристалів, а потім додав дві-три крапельки прозорої рідини. В одну мить розчин набрав тьмяного брунатно-червоного відтінку, і коричньовий порошок осів на дно скляної банки.

— Ха! Ха! — зареготав Холмс, плещучи в долоні, як дитина, захоплена новою іграшкою. — Ну, як воно?

— Це, здається, дуже тонка проба, — зауважив я.

— Прекрасна! Прекрасна! Стара гваякова проба була дуже груба й невиразна. Таким же є і дослідження кров'яних тілець під мікроскопом. Воно нічого не варте, якщо плями кількагодинної давності. Ну, а ця нібито діє однаково добре, незалежно від того, чи це кров стара, чи нова. Якби науці вже була відома ця проба, то сотні людей, які зараз вільно гуляють собі по світу, давно поплатилися б за свої злочини.

— Звичайно! — підтакнув я.

— Кримінальні справи здебільшого залежать саме від цього. Людину підозрівають у вбивстві, може, через кілька місяців після того, як його вчинено. Оглянули її білизну, одяг і виявили на них рудуваті плями. Але що це — плями бруду, плями іржі чи плями від фруктів, чи може щось інше? Це питання збило з пантелику не одного експерта. А чому? Бо не було надійної проби. Тепер ми маємо пробу Шерлока Холмса, і більше не буде ніяких труднощів.

Його очі аж блищали, коли він говорив; він поклав руку на серце і в, клонився, немовби до якоїсь уявної аплодуючої юрби.

— Вас треба поздоровити, — зауважив я, немало здивований його ентузіазмом.

— Взяти хоч би торішню справу фон-Бішофа у Франкфурті, його, напевне, повісили б, якби тоді існувала ця проба. Потім був Мезон із Бредфорда, і знаменитий Мюллер, і Лефевр із Монпельє, і Самсон із Нового Орлеана. Я міг би назвати десятки випадків, коли це мало вирішальне значення.

— Ви просто-таки ходячий реєстр кримінальних злочинів, — сказав Стемфорд. — Ви могли б видавати газету. Назвіть її «Поліційні новини з минулого».

— І було б що читати, — зауважив Шерлок Холмс, заліплюючи маленьким кусочком пластиру місце уколу на пальці. — Я мушу бути обережним, — продовжував він, обертаючись до мене з усмішкою, — бо я немало бабляюся з отрутами. — Кажучи це, він підняв руку, і я помітив, що вся вона була поцяткована такими ж кусочками пластиру і була в плямах від міцних кислот.

— А ми до вас у справі, — сказав Стемфорд, сідаючи на триногий стілець і підштовхуючи ногою другий стілець у мій бік. — Ось мій приятель хоче напитати собі квартиру; ви — скаржитесь, що не можете знайти собі напарника, я й подумав, що вас добре було б звести докупи.

Шерлок Холмс, здавалось, був у захопленні від думки поділити квартиру зі мною.

— Я напитав квартиру на Бейкер-стріт, — сказав він, — яка цілком задовольнить нас. Сподіваюсь, ви не маєте нічого проти запаху міцного тютюну?

— Я сам курю тільки флотський.

— От і гаразд. Я звичайно тримаю в себе хімікалії і часом роблю досліди. Чи це вам не заважатиме?

— Аж ніяк.

— Стривайте, згадаю інші свої вади. Часом на мене таке находить, що я не відкриваю рота цілими днями. Тільки ви не думайте, що це я гніваюся на когось. Просто дайте мені спокій, і я швидко знову стану таким, як був. А тепер ви сповідайтеся. Якщо вже жити разом, то не шкодить наперед знати одному про одного найгірші з його звичок.

Я засміявся з цього перехресного допиту.

— Я тримаю щеня-бульдога, — сказав я, — і не терплю шуму, бо мої нерви розстроєні; і я встаю не тоді, як люди, і дуже ледачий. Я маю ще цілу купу вад, коли здоровий, але ці — головні.

— А гру на скрипці ви теж зараховуєте до категорії шумів? — занепокоївся він.

— Дивлячись, яка гра, — відповів я. — Добра гра на скрипці — це божественний нектар, погана гра…

— О, все гаразд, — вигукнув він, весело засміявшись. — А гадаю, що ми можемо вважати справу покінченою, — тобто якщо квартира вам підходить.

— Коли ми її оглянемо?

— Зайдіть до мене сюди завтра опівдні, ми підемо і все влаштуємо, — відповів він.

— Гаразд — точно опівдні, — сказав я, потискуючи йому руку.

Ми залишили його за роботою серед хімікалій і пішли разом до мого готелю.

— До речі, — раптом спитав я, зупиняючись і обертаючись до Стемфорда, — як він у дідька взнав, що я прибув з Афганістану?

Мій супутник загадково посміхнувся.

— Це вже така його особливість, — сказав він. — Багато хто хотів би дізнатися, як він це робить.

— О, так це таємниця? — вигукнув я, потираючи руки. — Це навіть пікантно. Я дуже вам вдячний за те, що ви познайомили нас. Ви ж знаєте: «Справжній предмет людського дослідження — це людина».

— Тоді вам слід його дослідити, — сказав Стемфорд, прощаючись зі мною. — Проте ви переконаєтесь, що він вузлуватий. Я ладен закластися, що він узнає про вас більше, ніж ви про нього. Бувайте.

— Бувайте, — відповів я і попростував до свого готелю, дуже зацікавлений новим знайомим.

Розділ II

НАУКА УМОВИВОДУ

Ми зустрілися наступного дня, як домовились, і оглянули квартиру будинку № 221-Б на Бейкер-стріт, про яку він говорив під час нашої зустрічі. Вона складалася з двох комфортабельних спалень і однієї великої затишної вітальні з двома широкими вікнами. Квартира у всіх відношеннях була така принадна і такою помірною здавалася плата, якщо поділити між нами обома, що угоду було тут же укладено і ми одразу вирішили вселятись. Того ж вечора я перевіз свої речі з готелю, а на другий день вранці переїхав і Шерлок Холмс з кількома сундуками і чемоданами. День чи два ми розпаковували і якнайвигідніше розкладали наші пожитки, а скінчивши з цим, стали обживатися на новому місці.

З Холмсом неважко було ладити. Він був урівноважений, дотримував здорового режиму — рідко дозволяв собі лягати пізніше десятої вечора і незмінно снідав та йшов з дому раніше, ніж я вставав… Часом він проводив день у хімічній лабораторії, часом в анатомічному театрі, а іноді в довгих прогулянках, які, здавалося, заводили його до найбідніших районів міста, його енергія була незрівнянна, коли було бажання працювати. Але час від часу наставала реакція і він цілими днями лежав на канапі у вітальні, майже не обзиваючись і не рухаючи жодним мускулом з ранку до вечора. Тоді я помічав у його очах такий сонний, непритомний вираз, що ладен був запідозрити в ньому наркомана, коли б поміркованість і чистота всього його життя не суперечили такій думці.

Перейти на страницу:

Дойл Артур Игнатиус Конан читать все книги автора по порядку

Дойл Артур Игнатиус Конан - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


По багряному сліду отзывы

Отзывы читателей о книге По багряному сліду, автор: Дойл Артур Игнатиус Конан. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*