Зневажаючи закон - Кристи Агата (е книги TXT) 📗
Жалоба
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.
Зневажаючи закон - Кристи Агата (е книги TXT) 📗 краткое содержание
До збірника включено зарубіжні детективи, опубліковані в журналі "Всесвіт" , — твори Агати Крісті, Фредеріка Брауна, Реймонда Чандлера, Джона Болла, Яна Мортенсона, Анни Клодзінської та ін.
Зневажаючи закон читать онлайн бесплатно
ЗНЕВАЖАЮЧИ ЗАКОН
Оповідання, повісті, романи
Упорядник О. I. Микитенко
Редактор Ю. С. Чикирисов
Ілюстрації художників: B. А. Радько, О. Ю. Федоренко, C. В. Цилова, Ю. И. Шерстобитова
АГАТА КРІСТІ (1891–1976) — відома англійська письменниця, майстер детективного жанру, автор 85 гостросюжетних романів, численних оповідань і п'єс, що перекладені багатьма мовами світу. Оповідання «Червоний сигнал» уперше опубліковано 1933 року.
«Свідок обвинувачення» (1953) — одне з найкращих оповідань А. Крісті, на його основі авторка створила п'єсу і кіносценарій. Однойменний англійський фільм з успіхом демонструвався і в Радянському Союзі.
Повість «Знахідка у бібліотеці» (1942) належить до найвідоміших творів письменниці.
Агата Крісті
ЗНАХІДКА У БІБЛІОТЕЦІ
Повість
Переклад: Володимир Мусієнко.
Перекладено за виданням: Agatha Christie. The body in the Library. Agatha Christie. Puzzles. Wyssaja Skola, 1983.
Місіс Бентрі снилося, ніби на виставці квітів її горошок посів перше місце. Вікарій, у сутані й стихарі, вручав у церкві нагороди. Повз вікарія пройшла в купальнику його дружина. Але так уже ведеться у снах, що це не викликало в парафіян ніякого осуду, хоч наяву було б зовсім навпаки. Місіс Бентрі; розкошувала в своєму сні. Її завжди тішили такі передранкові видіння. Та от біда — їх щораз уривав вранішній чай.
Десь у глибині свідомості місіс Бентрі відбивалися хатні звуки цієї пори. Ось по карнизі забряжчали кільця — то одна покоївка відслонила на сходах штору; ось почувся віник і совок — то друга заходилася підмітати в передпокої; десь далеко на вхідних дверях важко відсунувся засув. Починався новий день.
Внизу, у вітальні, хтось відчиняв важкі дерев'яні віконниці. Місіс Бентрі це чула й ніби не чула. Ще з півгодини долинатимуть звичайні хатні звуки — обережні, притлумлені, не дратівливі, бо добре знайомі. Їх завершать швидкі, впевнені кроки в коридорі; зашелестить сукня з вибивного ситцю, ніжно дзеленькне чайний прибор на таці, коли й поставлять на столик за дверима, потім почується легенький стукіт у двері й увійде Мері, щоб розсунути штори. Уві сні місіс Бентрі насупилася. Крізь дрімоту промкнулося щось незвичайне для цієї пори й насторожило її. Кроки. Поквапні кроки в коридорі. Але чому так рано? Її вухо мимоволі чекало, коли дзеленькне порцеляна… І не дочекалось. Натомість у двері постукали. Машинально, ще не прокинувшись від сну, місіс Бентрі гукнула:
— Увійдіть!
Двері відчинилися. Зараз забряжчать кільця на карнизах… Але кільця не забряжчали. Із зеленої кімнатної сутіні долинув голос Мері, здушений, істеричний:
— Мадам! О мадам! Там, у бібліотеці… труп!
І дівчина, нестямно заридавши, кинулася з кімнати. Місіс. Бентрі сіла в ліжку. Або в її сні стався якийсь дивний поворот, подумала вона, або…
— Не може бути, — вголос промовила місіс Бентрі. — Це мені приверзлося.
І все ж таки вона дедалі дужче переконувалася, що це не сон, і Мері, її старша, найвихованіша покоївка, таки вигукнула оті неймовірні слова.
Місіс Бентрі ще якусь хвилину розмірковувала, а тоді почала ліктем будити чоловіка:
— Артуре! Артуре, прокинься!
Полковник Бентрі щось буркнув і перевернувся на другий бік.
— Прокинься, Артуре! Ти чув, що вона сказала?
— А чого ж! — непевно кинув полковник. — Я цілком згоден з тобою, Доллі. — І вмить знов заснув.
Місіс Бентрі заходилася термосити його.
— Та послухай же, що сказала Мері: у бібліотеці труп!
— Е-е, як?
— У бібліотеці труп!
— Хто сказав?
— Мері.
Полковник Бентрі нарешті прочумався.
— Дурниці, стара! Тобі приснилось.
— Та ні ж бо! Спершу я й сама так подумала. Але вона справді заходила і сказала, що в бібліотеці труп!
— Заходила Мері й сказала, що в бібліотеці труп?
— Так.
— Та не може бути! — здивувався полковник Бентрі.
— Авжеж. Звичайно, не може бути, — непевно промовила місіс Бентрі й, опанувавши себе, додала: — А чого ж Мері сказала, що він там є?
— Не могла вона такого сказати.
— Сказала!
— То ти, мабуть, усе вигадала!
— Нічого я не вигадувала.
Полковник Бентрі остаточно прокинувся й вирішив у всьому розібратися. Почав він дуже лагідно:
— Доллі, тобі все приснилося. Це через детективне оповідання «Зламаний сірник», яке ти читала. Пригадуєш, там лорд Едгбастон знайшов на килимку перед каміном труп чарівної блондинки? У книжках трупи завжди, трапляються в бібліотеках. А от у житті я про таке не чув.
— То, може, зараз почуєш, — мовила місіс Бентрі. — Так чи так, Артуре, а ти повинен піти й подивитись.
— Та, їй-богу, Доллі, це тобі наснилось. Так часто буває — прокидаєшся, і здається, ніби все те діялося з тобою насправді.
— Але ж мені снилося зовсім інше — виставка квітів, вікарієва дружина в купальнику… — Місіс Бентрі підхопилася з ліжка й розсунула штори. Спальню залило світло чудового осіннього дня. — Мені не приснилося, — рішуче заявила вона. — Артуре, негайно вставай! Піди вниз і все з'ясуй.
— Ти хочеш, щоб я зійшов униз і спитав, чи є в бібліотеці труп? Щоб на мене дивились, як на дурня?!
— Нічого не треба питати, — правила своєї місіс Бентрі. — Якщо труп є — бо, може, Мері просто з глузду з'їхала чи їй щось привиділося, — тоді про це хтось одразу скаже, а ти мовчки послухаєш.
Невдоволено буркочучи, полковник Бентрі загорнувся в халат і рушив за двері. Він пройшов коридором і спустився на перший поверх. Унизу біля сходів стояла гуртом прислуга; хтось схлипував. Дворецький якось підкреслено ступив наперед:
— Радий, що ви прийшли, сер. Я розпорядився нічого не чіпати до вашого приходу. Накажете зателефонувати до поліції, сер?
— Зателефонувати до поліції?! Навіщо?
Дворецький співчутливо покосився на високу жінку, що істерично ридала на плечі в кухарки.
— Я думав, сер, що Мері вам уже сповістила. Вона сама так сказала.
— Я страх як злякалася! — задихаючись, промовила Мері. — Я сама не тямила, що казала! На мене таке найшло… Ноги підкосились і всередині все перевернулося! Коли я побачила… О-о-ой!
Вона знов упала на плече місіс Еклз, і та не без задоволення заходилася її втішати:
— Годі, годі, люба моя!
— Мері, звісно, сама не своя, сер, адже це вона перша побачила отой жах, — пояснив дворецький. — Вона, як завжди, ввійшла до бібліотеки, щоб розсунути штори, і… мало не перечепилася через труп.
— Ви хочете сказати, — суворо промовив полковник Бентрі, — що в моїй бібліотеці лежить труп… У моїй бібліотеці?!
Дворецький відкашлявся.
— Мабуть, сер, вам краще подивитись самому.
— Алло! Алло! Так, це поліційне відділення. Слухаю! Хто дзвонить? — Поліційний констебль Полк однією рукою застібав мундир, а в другій тримав телефонну трубку. — Так, так. Госсінггон-хол. Що?.. О, доброго ранку, сер! — Голос у Полка змінився — де й поділась його нетерплячка й офіційність, як тільки він упізнав окружного мирового суддю і щедрого патрона на всіх спортивних змаганнях у поліції. — Так, сер. Чим можу допомогти?.. Перепрошую, сер, я не зрозумів — ви сказали, труп?.. Так?.. Будь ласка, сер!.. Безперечно, сер!.. Молода жінка, кажете, незнайома?.. Цілком, сер!.. Так, покладіться на мене!
Поліційний констебль Полк поклав трубку, протяжко свиснув і знов узяв трубку, щоб зателефонувати старшому офіцерові. З кухні — звідти смачно пахло смаженою шинкою — визирнула місіс Полк і спитала: